набучавіти
НАБУ́ХНУТИ (насичуючись вологою, збільшитися в об'ємі; про насіння, бруньки дерев — налитися соками), НАБРЯ́КНУТИ, РОЗБУ́ХНУТИ підсил., НАБУЧА́ВІТИ розм.; НАБУБНЯ́ВІТИ (звичайно про насіння, бруньки). — Недок.: набуха́ти, набряка́ти, розбуха́ти, бубня́віти. На дровітні мокли і набухали тріски, а під парканами дощ полоскав стояче бадилля (М. Томчаній); Набухала й прозорилась ґлеєм вишнева брость (М. Стельмах); Вікна понамерзали, двері набрякли (А. Тесленко); Брості росли, набрякали і розпускались (Л. Дмитерко); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко); А в полях давно У землі зерно Набубнявіло, пророста (М. Шпак).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набучавіти — набуча́віти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- набучавіти — -іє, док., перех., діал. Набухнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набучавіти — НАБУЧА́ВІТИ, іє, док., чим і без дод., діал. Набухнути. * Образно. По небу кілька білих хмарок снігових набучавіло (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- набучавіти — НАБУЧА́ВІТИ, іє, док., перех., діал. Набухнути. Але як перебратися через Дніпро? Крига була крихка, набучавіла водою (Вітч., 9, 1970, 164); *Образно. По небу кілька білих хмарок снігових набучавіло (Вовчок, І, 1955, 165). Словник української мови в 11 томах
- набучавіти — Набучавіти, -вію, -єш гл. Набухнуть, пропитавшись сыростью. Словник української мови Грінченка