навалити

НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити. Йому було важко долати перешкоди, що їх нагромадила природа йому на дорозі (В. Гжицький); Ви тут (на столі) навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку (І. Франко); Внизу.. було розкидане каміння, неначе хто зумисне навернув на зелену траву (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. нагорта́ти, 1. накла́сти, 1. нанести́.

НАВАНТА́ЖИТИ кого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов'язків і т. ін.), НАВ'Ю́ЧИТИ що на кого, підсил. розм.; ЗАВАНТА́ЖИТИ кого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИ що на кого, підсил. розм., ЗАВАЛИ́ТИ кого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). — Недок.: наванта́жувати, нав'ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. — Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); (Наталя:) У мене до вас маленька справа. (Ярчук:) Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). — Пор. 1. доруча́ти.