навантажити

ВАНТА́ЖИТИ (поміщати, класти вантаж на віз, машину, судно тощо; наповнювати щось вантажем), НАВАНТА́ЖУВАТИ, ГРУЗИ́ТИ розм. рідко, ЛАДУВА́ТИ діал.; ЗАВАНТА́ЖУВАТИ, ЗАГРУЖА́ТИ розм. рідко (перев. заповнювати вантажем). — Док.: пованта́жити, наванта́жити, погрузи́ти, наладува́ти, заванта́жити, загрузи́ти. Вкладають (яблука) у ящики. Тут же їх забивають і вантажать на машини, на підводи (А. Головко); Вагони всі розчинені. Моторні люди навантажували на вози мішками цукор (Я. Качура); Кухарі навантажили хури харчами (І. Нечуй-Левицький); — Чи ви там палубу драїли, чи вугілля грузили? (В. Кучер); — Збереш ватагу добрих хлопців,.. і гайда на колію, — ліс ладувати (І. Муратов); Посідали на коні татарські вояки, завантажили вози награбованим добром (А. Хижняк); — Як загрузять ешелон, бери своїх хлопців.. Правитимеш хліб до самого місця (О. Гончар).

ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. (кого, що на кого — від'їжджаючи, залишаючи). — Док.: доручи́ти, покла́сти, приручи́ти, поручи́ти, приста́вити кого посади́ти кого на що розм. припоручи́ти, дові́рити, пові́рити, поки́нути, полиши́ти. — Нам цю справу доручають ті самі авторитетні органи, від яких залежить і рішення про концесії (І. Ле); — Мудрий Федір Йосипович, нічого не скажеш: не хоче, щоб наш відділ відсторонився, все на нас покладає (М. Ю. Тарновський); Він часом посилав її доглядати сапальниць на буряках або приручав одвезти полудень косарям (М. Коцюбинський); Він поручив також пильно стежити за хлопцями, коли їх поведуть (І. Франко); Баба Зінька приставила готувати обід молодиць, котрі добре знали куховарську справу (І. Нечуй-Левицький); То ти дзвониш, то тобі дзвонять, — посадили ж на культуру, гаряче місце! (О. Гончар); — Хай сам, гладкий, пасе. — Мені мати не припоручали (Панас Мирний); Не довіряй вовку череду (прислів'я); — Господині сільські стали самі повіряти мені гусей (І. Франко); — На кого ж ти мене покидаєш із малими діточками? (Григорій Тютюнник); При війську треба служити 2-3 роки без перерви, ..полишати поле й хату на жінку й діти (О. Кобилянська). — Пор. 1. наванта́жити.

НАВАНТА́ЖИТИ кого, чим, що на кого, розм. (доручити кому-небудь якусь роботу, виконання якихось обов'язків і т. ін.), НАВ'Ю́ЧИТИ що на кого, підсил. розм.; ЗАВАНТА́ЖИТИ кого чим (забезпечити когось роботою в належному або надмірному обсязі); НАВАЛИ́ТИ що на кого, підсил. розм., ЗАВАЛИ́ТИ кого чим, підсил. розм., перев. із сл. робота (дати комусь багато завдань, доручень, примусити виконувати щось обтяжливе). — Недок.: наванта́жувати, нав'ю́чувати, заванта́жувати, нава́лювати, зава́лювати. — Забув вам сказати, що мене, як молодого, навантажили всією тяжкою роботою (Ю. Яновський); О. І. Білецького нерідко завантажували укладанням різних хрестоматій з історії світової літератури, світового та українського театру (Ю. Мартич); (Наталя:) У мене до вас маленька справа. (Ярчук:) Наваліть на мене хоч цілу гору... (І. Микитенко); Нас завалили роботою: треба було будувати гуртожиток, їдальню, пекарню (А. Хорунжий). — Пор. 1. доруча́ти.