навертіти
НАГВИ́НЧУВАТИ (обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь), НАВІ́РЧУВАТИ рідше. — Док.: нагвинти́ти, наверті́ти (наверну́ти). — Так ти ж, голубчику, молотком її (гайку) насадив, а не нагвинтив (П. Панч).
НАМОТА́ТИ (мотаючи, обвити навколо чого-небудь), НАКРУТИ́ТИ, НАВЕРТІ́ТИ (НАВЕРНУ́ТИ), НАВИ́ТИ (НАВИ́НУТИ). — Недок.: мота́ти, намо́тувати, накру́чувати, наві́рчувати, навива́ти. Він розповів, як ще хлопцем.. вів він троє коней напувати, а вузли від усіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Він накручує на вудлище ліску (О. Донченко); — Нічого страшного, — сказав один з них (санітарів), — черепок цілий, — і навернув Тимкові на голові білу чалму (Григорій Тютюнник); Час від часу панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- навертіти — наверті́ти 1 дієслово доконаного виду нагвинтити наверті́ти 2 дієслово доконаного виду просвердлити отвори наверті́ти 3 дієслово доконаного виду намотати Орфографічний словник української мови
- навертіти — I див. навірчувати I. II див. навірчувати II. III див. навірчувати III. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навертіти — НАВЕРТІ́ТИ¹ див. наві́рчувати¹. НАВЕРТІ́ТИ² див. наві́рчувати². НАВЕРТІ́ТИ³ див. наві́рчувати³. Словник української мови у 20 томах
- навертіти — НАВЕРТІ́ТИ¹ див. наві́рчувати¹. НАВЕРТІ́ТИ² див. наві́рчувати². НАВЕРТІ́ТИ³ див. наві́рчувати³. Словник української мови в 11 томах
- навертіти — Навертіти см. навірчувати. Словник української мови Грінченка