1. Словник синонімів української мови

наверх

ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. угору шугнуть (Марко Вовчок); Вітер вив.. і, змітаючи цілі кучугури снігу, підіймав їх догори (М. Коцюбинський); Він кидав їй наверх порожні мішки або щось наказував різким скрипучим голосом (М. Коцюбинський); Підкидав (легінь) топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); На селі весілля, Пісня ввись зліта (І. Бойко); "Майна!", "Віра!" — ці короткі команди монтажників слухняно виконують сталеві руки кранів (з газети).

НАВИ́ВОРІТ (про одяг, тканину — зворотним, внутрішнім боком назовні); НАВЕ́РХ, ВГО́РУ (УГО́РУ), НАГО́РУ розм. (чим — із сл. на позначення внутрішнього боку). — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (І. Нечуй-Левицький); (Ганна:) А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. (М. Кропивницький); Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася (Панас Мирний).

НАЗО́ВНІ (на зовнішній бік, за межі чого-небудь); НАВЕ́РХ, НАГО́РУ (на поверхню чого-небудь — землі, води тощо). Щось клекотіло в його грудях, давило горло і не могло прорватися назовні (Григорій Тютюнник); Я втямив, що топлюся, що я тут сяду на дно та й не вирну більше наверх з води (І. Нечуй-Левицький); Під землею Нам тільки снилося воно (сонце), Задумане і золотеє... Бо, як виходили нагору, Там ніч була уже давно (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наверх — наве́рх прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. наверх — НАВЕРХ – НА ВЕРХ Наверх, присл. На верхню частину, на поверхню чогось; угору тощо; у знач. прийм. Маметові очі полізли наверх (М.Коцюбинський); Вода мене знову винесла наверх (І. Літературне слововживання
  3. наверх — пр., нагору, угору; на вищий поверх; (у шахті) на-гора. Словник синонімів Караванського
  4. наверх — присл. 1》 На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чого-небудь; прот. наниз. || На поверхню чого-небудь. || На верхній (зовнішній) бік чого-небудь. || На верхній поверх будинку. 2》 У протилежному напрямку від землі; угору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наверх — НАВЕ́РХ, присл. 1. На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чого-небудь; протилежне наниз. Од Дніпра бік Шевченкової гори не рівний, а трохи увігнутий, і такий крутий, що по йому[ньому] не можна вийти наверх (І. Словник української мови у 20 томах
  6. наверх — вила́зити / ви́лізти наве́рх. Несподівано або непередбачено виявлятися, ставати очевидним, нагадувати про себе (про щось небажане або приховуване). Що б він тепер дав, коли можна було її (правду) викинути з пам’яті, забути... Так ні!.. Фразеологічний словник української мови
  7. наверх — Наве́рх, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. наверх — НАВЕ́РХ, присл. 1. На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чого-небудь; протилежне на низ. Од Дніпра бік Шевченкової гори не рівний, а трохи увігнутий, і такий крутий, що по йому не можна вийти наверх (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах