нагорі
ВГОРІ́ (УГОРІ́) (у верхній, горішній частині чогось), НАГОРІ́, ЗВЕ́РХУ, НАВЕРХУ́. Вона рвала його (комиш), ламала, крутила.., а він згинавсь, упирався, зчіплювався вгорі китицями (М. Коцюбинський); Але більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз, виставлений вгорі картки (Леся Українка); Були дні, коли по вершинах сосон угорі пробігав легіт (С. Скляренко); Нагорі (арки) з квіток і стрічок буде вензель князя (Г. Хоткевич); Здалека здавалось, ніби то стояли.. тонесенькі штахети, обтикані зверху якимись цяцьками (І. Нечуй-Левицький); Наверху в залі ще було видно, а чим нижче він спускався плутаними східцями, тим більше темніло (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагорі — нагорі́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- нагорі — НАГОРІ – НА ГОРІ Нагорі, присл. У верхній або на верхній частині чогось; розм. – в організації, що стоїть вище в адміністративному відношенні. Черниш стояв нагорі у палаті сенаторів (О. Літературне слововживання
- нагорі — пр., вгорі, на поверхні, зверху, д. наверха, зап. наверху; на вищому поверсі. Словник синонімів Караванського
- нагорі — див. угорі Словник синонімів Вусика
- нагорі — [нагоур’і] присл. Орфоепічний словник української мови
- нагорі — присл. 1》 У верхній або на верхній частині чого-небудь. || На верхньому поверсі будинку. || На поверхні, зверху чого-небудь. 2》 перен., розм. В організації, що стоїть вище за ієрархією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нагорі — НАГОРІ́, присл. 1. У верхній або на верхній частині чого-небудь. Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити найвище від усіх .. Словник української мови у 20 томах
- нагорі — НАГОРІ́, присл. 1. У верхній або на верхній частині чого-небудь. Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити найвище від усіх.. Словник української мови в 11 томах