надвисати
НАВИСА́ТИ (розміщатися низько над чим-небудь), ЗВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ВИ́СІ́ТИ, ВИ́СНУТИ, НАДВИСА́ТИ розм. — Док.: нави́снути, зви́снути, пови́снути, надви́снути. Йдеш вулицею, і виноград лізе з кожного двору, заходиш на веранду — аж на плечі тобі нависає (О. Гончар); Низька, похмура стеля звисає над самою головою (П. Колесник); Над даллю сірим, мовчазним шатром Повсть неба повисала непрозора (Л. Первомайський); Висло небо чуже наді мною (Я. Шпорта). — Пор. 2. ви́сі́ти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надвисати — надвиса́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- надвисати — -ає, недок., надвиснути, -не, док., розм. Спускаючись низько, простягатися над ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надвисати — НАДВИСА́ТИ, а́є, недок., НАДВИ́СНУТИ, не, док., розм. Спускаючись низько, простягатися над ким-, чим-небудь. Сумно, сумно кругом нього [Івася] Хмара надвисає, І у хмарі ясне сонце Гасне, погасає (С. Словник української мови у 20 томах
- надвисати — НАДВИСА́ТИ, а́є, недок., НАДВИ́СНУТИ, не, док., розм. Спускаючись низько, простягатися над ким-, чим-небудь. Сумно, сумно кругом нього [Івася] Хмара надвисає, І у хмарі ясне сонце Гасне, погасає (Рудац., Тв., 1956, 85). Словник української мови в 11 томах