надурити

ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм., ПРОВЕСТИ́ розм., ОБВЕСТИ́ розм., ОБІЙТИ́ розм., ОБМОТА́ТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ (ОКРУТИ́ТИ) розм., ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́) розм., ОБПЛУ́ТАТИ (ОПЛУ́ТАТИ) розм., ОБМОРО́ЧИТИ розм., ЗАМОРО́ЧИТИ розм., ОБСКАКА́ТИ розм., КУПИ́ТИ розм., ОМАНИ́ТИ рідше, ОСТУПА́ЧИТИ розм. рідше, ЗМИ́ЛИТИ розм. рідше, ОБТУМАНИТИ (ОТУМА́НИТИ) діал. — Недок.: обма́нювати, обду́рювати (оду́рювати), дури́ти, ошу́кувати, підду́рювати, підма́нювати, прово́дити, обво́дити, обмо́тувати, обкру́чувати (окру́чувати), обпліта́ти (опліта́ти), обплу́тувати (оплу́тувати), моро́чити, обморо́чувати, заморо́чувати, обска́кувати, купува́ти, ома́нювати, зми́лювати, отума́нювати. Обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе (В. Козаченко); — ..Я пройшов огні і води.. Мене обдурити тяжко (Ю. Яновський); Як не конспіруються офіцери розвідвідділу фронту, але солдатів їм не ошукати (П. Автомонов); Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе (І. Франко); То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка (приказка); Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене, молодого, З ума-розуму звела (пісня); Навідала півника лисиця та й надумала його підманити (казка); — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвався до його Лушня (Панас Мирний); Остап гадав, звісно, що Василя,.. "мужика необразованого" легко обійти на суді можна (А. Тесленко); Язиком своїм обмотає (Домніка) кождого (О. Кобилянська); — Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли (П. Колесник); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко); — Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа); Як виріс (Іван) та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, та всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); (Степанида:) Якби не Василь, то обморочили тебе (М. Кропивницький); — Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу, — он як, бабусю! (Марко Вовчок); Волам теж кращої паші давали, бо чумаки дуже худобу жаліли; як яке свято, так і воли святкували. Але зате де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"). — Пор. бреха́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надурити — надури́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. надурити — -дурю, -дуриш, док., розм. 1》 перех. Ввести кого-небудь в оману; обдурити, обманути. 2》 неперех., з кого. Обдурюючи, діючи нечесно, відбирати в кого-небудь щось. Надурити голову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надурити — НАДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., розм. 1. кого. Ввести кого-небудь в оману; обдурити. З тією своєю “хатою” він [Винниченко] матиме згодом багато мороки і навіть неприємностей. Словник української мови у 20 томах
  4. надурити — надури́ти го́лову кому і без додатка. Позбавити кого-небудь здатності розсудливо, спокійно міркувати; втомити постійними клопотами. За цілий день надурять діти голову (Сл. Б. Грінченка). Фразеологічний словник української мови
  5. надурити — НАДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., розм. 1. перех. Ввести кого-небудь в оману; обдурити, обманути. 2. неперех., з кого. Обдурюючи, діючи нечесно, відбирати в кого-небудь щось. ◊ Надури́ти го́лову кому — позбавити кого-небудь здатності розсудливо міркувати. За цілий день надурять діти голову (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. надурити — Надури́ти, -рю́, -риш (кого) гл. 1) Обмануть. Желех. 2) Наобманывать многихъ. Словник української мови Грінченка