1. Фразеологічний словник української мови

надурити

надури́ти го́лову кому і без додатка. Позбавити кого-небудь здатності розсудливо, спокійно міркувати; втомити постійними клопотами. За цілий день надурять діти голову (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надурити — надури́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. надурити — -дурю, -дуриш, док., розм. 1》 перех. Ввести кого-небудь в оману; обдурити, обманути. 2》 неперех., з кого. Обдурюючи, діючи нечесно, відбирати в кого-небудь щось. Надурити голову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надурити — НАДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., розм. 1. кого. Ввести кого-небудь в оману; обдурити. З тією своєю “хатою” він [Винниченко] матиме згодом багато мороки і навіть неприємностей. Словник української мови у 20 томах
  4. надурити — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. надурити — НАДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., розм. 1. перех. Ввести кого-небудь в оману; обдурити, обманути. 2. неперех., з кого. Обдурюючи, діючи нечесно, відбирати в кого-небудь щось. ◊ Надури́ти го́лову кому — позбавити кого-небудь здатності розсудливо міркувати. За цілий день надурять діти голову (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. надурити — Надури́ти, -рю́, -риш (кого) гл. 1) Обмануть. Желех. 2) Наобманывать многихъ. Словник української мови Грінченка