надувати

надува́ти (надима́ти) / наду́ти гу́би, фам. 1. Гніваючись, ображаючись і т. ін., надавати обличчю незадоволеного вигляду. Він морщить лоба, надимає губи, поглядає скоса на княжого двірського (А. Хижняк); Галина Потапівна надула губи, бо на педраді дали їй останній підписать протокол (М. Рильський). наду́ти гу́бки (губеня́та). Женя надула губки й пестливо насупилась (С. Васильченко); — А що за преліниві дівчата,— дума собі (Галя), надувши губенята з серця (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Виражати зверхність, поважність; пишатися, зазнаватися. Вийшов судящий, на всіх позирнув, Ретязь начеплює, губи надув (Я. Щоголів); Відчувши небувалу увагу, він надув губи й мовчки стежив за дідом (Д. Косарик).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

надувати — надува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
надувати — НАДИМАТИ; (вітрило) напинати; (замети) наносити, намітати. Словник синонімів Караванського
надувати — див. настовбурчувати; обманювати Словник синонімів Вусика
надувати — і надимати, -аю, -аєш, недок., надути, надму, надмеш і надую, надуєш, док. 1》 перех. Наповнювати що-небудь повітрям, газом і т. ін.; роздувати. || Натягувати, розпрямляти що-небудь; робити пружним. || Напружуючись, збільшувати об'єм, розмір. Великий тлумачний словник сучасної мови
надувати — див. дути, обманювати Словник чужослів Павло Штепа
надувати — НАДУВА́ТИ, НАДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДУ́ТИ, му́, ме́ш і наду́ю, наду́єш, док. 1. що. Наповнювати що-небудь повітрям, газом і т. ін.; роздувати. Тішиться дитина – Забавка чудна: Надимає з мила Пухирці вона (Дніпрова Чайка); Туго шини надуваєм!.. Словник української мови у 20 томах
надувати — Аю, -аєш, недок., надути, -ую, -уєш, док. Обдурювати. Надули тебе, любий, як останнього дурня. Словник сучасного українського сленгу
надувати — НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. — захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін. Словник синонімів української мови
надувати — НАДУВА́ТИ і НАДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДУ́ТИ. надму́, надме́ш і наду́ю, надуєш, док. 1. перех. Наповнювати що-небудь повітрям, газом і т. ін.; роздувати. Туго шини надуваєм!.. Гей, сідайте, пасажири, В ряд по два і по чотири (Нех., Ми живемо.. Словник української мови в 11 томах
надувати — Надува́ти, -ва́ю, -єш гл. надимати. Словник української мови Грінченка