1. Фразеологічний словник української мови

надути

надува́ти (надима́ти) / наду́ти гу́би, фам. 1. Гніваючись, ображаючись і т. ін., надавати обличчю незадоволеного вигляду. Він морщить лоба, надимає губи, поглядає скоса на княжого двірського (А. Хижняк); Галина Потапівна надула губи, бо на педраді дали їй останній підписать протокол (М. Рильський). наду́ти гу́бки (губеня́та). Женя надула губки й пестливо насупилась (С. Васильченко); — А що за преліниві дівчата,— дума собі (Галя), надувши губенята з серця (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Виражати зверхність, поважність; пишатися, зазнаватися. Вийшов судящий, на всіх позирнув, Ретязь начеплює, губи надув (Я. Щоголів); Відчувши небувалу увагу, він надув губи й мовчки стежив за дідом (Д. Косарик).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надути — наду́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надути — див. надувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надути — НАДУ́ТИ див. надува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. надути — Надулася на малай, що не взяв 'ї Николай. Хто інший провинив, а хто інший покутує. Малай—хліб з кукурудзянної муки. Надувся, як вош на морозі. Понурився, засолився, бо мороз доскулює. Надувся, як індик. Про дуже гордого чоловіка. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. надути — НАНЕСТИ́ (про вітер, заметіль, воду, а також безос. — захопивши своїм рухом, принести й зібрати в якомусь місці значну кількість піску, пилу, снігу, льоду тощо), НАГНА́ТИ, НАГОРНУ́ТИ, НАМЕСТИ́, НАВІ́ЯТИ, НАДУ́ТИ (про вітер, заметіль і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. надути — Наду́ти, надму́, надме́ш, -дму́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. надути — НАДУ́ТИ див. надува́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. надути — Наду́ти, -ся см. надимати, -ся. Словник української мови Грінченка