найбільше

БІ́ЛЬШЕ (як вищий ступінь порівняння до присл. багато — у сполуч. з дієсл.), БІЛЬШ рідше, ДУ́ЖЧЕ, СИЛЬНІ́ШЕ, ГІ́РШЕ (ГІРШ) розм. Половина солдатів відморозила носи, вуха й щоки, але значно більше постраждали у всіх ноги: на них відкрилися гнійні рани (З. Тулуб); — Відступись! — похмурніє ще більш Прокіп (Григорій Тютюнник); Він ще дужче згорбився, постарів, на обличчі став чорний (С. Чорнобривець); У голові їй полум'яніло, наче там усе сильніше й сильніше розгоралося багаття, обпалюючи мозок (Є. Гуцало); Бачить (панночка), що корюся, та ще гірш мене зневажає (Марко Вовчок). — Пор. 1. найбі́льше.

НАЙБІ́ЛЬШЕ (НАЙБІ́ЛЬШ рідше) (щодо максимально можливого вияву інтенсивності якоїсь дії), НАЙДУ́ЖЧЕ, НАЙСИЛЬНІ́ШЕ, ЯКНАЙБІ́ЛЬШЕ підсил., ЩОНАЙБІ́ЛЬШЕ підсил., БІ́ЛЬШ ЗА ВСЕ (БІ́ЛЬШЕ ЗА ВСЕ) (ЗА ВСІХ — щодо людей і, рідше, тварин), БІЛЬШ УСЬО́ГО (БІ́ЛЬШЕ ВСЬОГО́) рідше, НАД УСЕ́ (ПО́НАД УСЕ́) підсил.; ОСОБЛИ́ВО, НАЙПА́ЧЕ заст. (найбільшою мірою); НАЙГІ́РШЕ (НАЙГІ́РШ) розм. (стосовно того, що викликає несхвальне ставлення мовця). Вона жила тепер для своїх дітей, а найбільше втішалася своєю дочкою Мартусею (І. Нечуй-Левицький); — Гірше всього на світі не люблю задавак. — А кого найбільше любиш? (М. Стельмах); Митруньо налякався найдужче: заверещав не своїм голосом і став утікати (Л. Мартович); Почалась розмова, в якій сторожиха намагалась якнайбільше довідатись від Раїси та якнайбільше розповісти їй (М. Коцюбинський); — А на мене моральні сентенції впливають зовсім так само: щонайбільше тоді хочеться мені життя, вільної воленьки (Г. Хоткевич); Він більш за все любив читати книжки (І. Нечуй-Левицький); І от повів нас на прорив наш комісар, матрос балтійський, що над усе свій край любив (В. Сосюра); Заєць вимок під дощем, Заєць плаче під кущем: "Я боюся грому, зливи, І вовків, і тих лисиць, А найбільше й особливо — Псів, мисливців та рушниць!" (Л. Первомайський); Щоб не зросли ви на сором (Бійтесь найпаче того) Та не зробились позором Рідного краю свого! (П. Грабовський); У Бовтуновому гаю примусили вони селянина, щоб вів їх дві години гаєм. Олексій храбрував тут найгірше (П. Куліш). — Пор. 1. бі́льше, ду́же.

НАЙБІ́ЛЬШЕ (при сл. зі знач. кількості — як позначення крайньої, граничної кількості кого-, чого-небудь), НЕ БІЛЬШ (НЕ БІ́ЛЬШЕ) НІЖ (ЯК), ЩОНАЙБІ́ЛЬШЕ, МАКСИМА́ЛЬНО, МА́КСИМУМ, ВІД СИ́ЛИ розм. Колишня велика куркульська хата.. була перероблена під клуб і вміщала в собі щонайбільше три сотні людей (С. Добровольський); Потрібно максимум два місяці, щоб налагодити нормальну роботу; Я приїду максимум через годину; Менш їх (козаків) було зараз: од сили з півсотні (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найбільше — найбі́льше прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. найбільше — див. багато Словник синонімів Вусика
  3. найбільше — [найб’іл'шеи] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. найбільше — найбільш, присл. 1》 Більш за все, більше за інших; особливо. 2》 У сполуч. з прикметником і прислівником уживається для творення найвищого ступеня якості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. найбільше — НАЙБІ́ЛЬШЕ, НАЙБІ́ЛЬШ, присл. 1. Більш за все, більше за інших; особливо. Я став помічати, що дядько Тимоха смутний. Знаєте, дитяче серце чуле на це, а найбільше ще до того чоловіка, кого любить (Б. Грінченко); Комарі були справжньою божою карою. Словник української мови у 20 томах
  6. найбільше — Найбі́льше, найбі́льш, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. найбільше — НАЙБІ́ЛЬШЕ, НАЙБІ́ЛЬШ, присл. 1. Більш за все, більше за інших; особливо. Я став помічати, що дядько Тимоха смутний. Знаєте, дитяче серце чуле на це, а найбільше ще до того чоловіка, кого любить (Гр., І,1963. 288); Комарі були справжньою божою карою. Словник української мови в 11 томах