намислити

ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал., ЗАГАДА́ТИ рідко; ЗДУ́МАТИ розм. (раптом). — Недок.: заду́мувати, замишля́ти, зами́слювати, наду́мувати, наду́муватися, умишля́ти, вимишля́ти, вими́слювати, затіва́ти, зага́дувати, зду́мувати. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); В цьому році він замислив застосувати яровизацію ранніх сортів картоплі (Я. Гримайло); Тепер цілком ясно, що дружина надумала порадувати його (О. Копиленко); Кайдашиха надумалась піти до священика (І. Нечуй-Левицький); — Якби ти знав, що зараз намислила робити Тамара... (А. Хижняк); Часом тітка запалить перше свою (цигарку) й до половини викурить, а дядько тільки що нагадається смоктати (М. Коцюбинський); Де Богунова голова затіє що, там уже напевно сподівайся діла (Я. Качура); Чи наміркуюсь встать, чи сісти, чи лягти, Вже ти й попередив, вже й думку знаєш ти (П. Гулак-Артемовський); Прождав я з місяць, а далі загадав собі так: ще тиждень пожду, а тоді заберу з собою жінку з сином — і в гори (І. Муратов); Не мігши зігнати злість, Мася здумала тугу розігнати й почала збиратись (А. Свидницький). — Пор. 1. ви́рішити, 2. збира́тися, 1. наміча́ти.