1. Великий тлумачний словник сучасної мови

намислити

нами́слити

-лю, -лиш, док., перех., з інфін., із спол. що, розм.

Те саме, що надумати (див. надумувати 1), 2)).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намислити — нами́слити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. намислити — НАМИ́СЛИТИ див. нами́слювати. Словник української мови у 20 томах
  3. намислити — ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  4. намислити — Нами́слити, -ми́слю, -ми́слиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. намислити — НАМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех., з інфін., із спол. щ о, розм. Те саме, що наду́мати ( див. наду́мувати 1, 2). У Василька було своє на думці. Він уже собі намислив, що мусить найти Юру (Турч., Зорі.. Словник української мови в 11 томах
  6. намислити — Намислити см. намислювати. Словник української мови Грінченка