намислити
НАМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех., з інфін., із спол. щ о, розм. Те саме, що наду́мати ( див. наду́мувати 1, 2).
У Василька було своє на думці. Він уже собі намислив, що мусить найти Юру (Турч., Зорі.., 1950, 295);
— Якби ти знав, що зараз намислила робити Тамара… (Хижняк, Тамара, 1959, 54);
Яку нову пекельну справу затіяв тут Анч, які нові злочини він намислив? (Трубл., Шхуна.., 1940, 126);
— Я збагнула по його очах, що він намислив щось, він чимось допоможе вам (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 164).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намислити — нами́слити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- намислити — -лю, -лиш, док., перех., з інфін., із спол. що, розм. Те саме, що надумати (див. надумувати 1), 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- намислити — НАМИ́СЛИТИ див. нами́слювати. Словник української мови у 20 томах
- намислити — ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИ розм., НАГАДА́ТИСЯ розм., ЗАТІ́ЯТИ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм., НАПОВРА́ТИТИСЯ діал., НАМІРКУВА́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- намислити — Нами́слити, -ми́слю, -ми́слиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- намислити — Намислити см. намислювати. Словник української мови Грінченка