намотати
НАМОТА́ТИ (мотаючи, обвити навколо чого-небудь), НАКРУТИ́ТИ, НАВЕРТІ́ТИ (НАВЕРНУ́ТИ), НАВИ́ТИ (НАВИ́НУТИ). — Недок.: мота́ти, намо́тувати, накру́чувати, наві́рчувати, навива́ти. Він розповів, як ще хлопцем.. вів він троє коней напувати, а вузли від усіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Він накручує на вудлище ліску (О. Донченко); — Нічого страшного, — сказав один з них (санітарів), — черепок цілий, — і навернув Тимкові на голові білу чалму (Григорій Тютюнник); Час від часу панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці (Леся Українка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намотати — намота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- намотати — див. намотувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намотати — НАМОТА́ТИ див. намо́тувати. Словник української мови у 20 томах
- намотати — намотати підшукати (ст) ◊ намотати ді́вчину вул. познайомитися, заприятелювати з дівчиною (ст): Може, вони, коротко перебуваючи у Львові на час вакацій або з іншої оказії, скажім, намотали собі дівчину, вирішили відпровадити до хати (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- намотати — мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Фразеологічний словник української мови
- намотати — НАМОТА́ТИ див. намо́тувати. Словник української мови в 11 томах
- намотати — Намотати см. намотувати. Словник української мови Грінченка