наплив

НАПЛИ́В (те, що напливло, натекло на поверхню чого-небудь), НА́ТІК рідше. Напливи ґлею на дереві; Вапнякові напливи.

НА́РІСТ (пухлина, ненормальне потовщення якої-небудь частини організму людини, тварини, рослини), НА́РОСТЕНЬ, НАПЛИ́В (на стовбурі, коріннях, гілках дерева). По неділях до батька сходяться гості ..У них руда та чорна щетина на обличчях, великі руки в мозолях, наростах та виразках (Т. Масенко).

ПРИПЛИ́В (збільшення сили вияву, інтенсивності чогось), НАПЛИ́В, ПРИБІ́Й, ПРИЛИ́В рідше. Через годину Лаврін Остапчук — то насвистуючи, то наспівуючи — йде додому, збуджений припливом ще не висловлених почуттів (С. Журахович); Просте обличчя Бондаря посміхалося сьогодні доброю ласкавою усмішкою, зігріте напливом щасливих думок (Д. Бедзик); Знов ніжні пахощі травневі хвилюють спогадів прибій (М. Терещенко).

СКУ́ПЧЕННЯ (велика кількість зібраних, зосереджених в одному місці людей, тварин, предметів і т. ін.), ТИ́СНЯВА, СТО́ВПИЩЕ, СТОВПИСЬКО, СКО́ПИЩЕ підсил., СКОП підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн.; НАПЛИ́В (прибуття кого-небудь у великій кількості); ПРО́БКА розм. (скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує прохід, проїзд). В ці дні село трималося гурту, не маючи думки про те, що гітлерівцям легше вигубить людське скупчення, ніж окремі сім'ї (К. Гордієнко); Попереду, в густій тисняві рейок, колій, вивернутих шпал — скільки видно було — безліч покалічених і вцілілих вагонів (В. Козаченко); Білі довгасті пасма, одірвавшись од ніби нерухомого, а насправді неспокійного стовпища хмар, летять назустріч літакові (Л. Первомайський); Розімлілим оком він перелічує корів, що пасуться на стернях, зупиняє погляд на скопищі (М. Стельмах); Багата моя Січ була не п'яним скопом — Могутніми синами! (Б. Олійник); Від напливу людей у читальні не зачинялися двері (С. Чорнобривець); — На вулиці утворилася пробка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплив — напли́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наплив — -у, ч. 1》 Те, що напливло, натекло на поверхню чого-небудь; шар якоїсь речовини, що розпливлася поверхнею іншої. 2》 Скупчення, прибуття кого-небудь у великій кількості. 3》 перен. Охоплення кого-небудь певним настроєм, почуттям і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наплив — НАПЛИ́В, у, ч. 1. Те, що напливло, натекло на поверхню чого-небудь; шар якоїсь речовини, яка розпливлася по поверхні іншої. Вузький лаз вивів до величезних підземних палаців, оздоблених білосніжними вапняковими напливами... Словник української мови у 20 томах
  4. наплив — НАПЛИ́В, у, ч. 1. Те, що напливло, натекло на поверхню чого-небудь; шар якоїсь речовини, що розпливлася по поверхні іншої. Вузький лаз вивів до величезних підземних палаців, оздоблених білосніжними вапняковими напливами... Словник української мови в 11 томах