наплив

НАПЛИ́В, у, ч.

1. Те, що напливло, натекло на поверхню чого-небудь; шар якоїсь речовини, що розпливлася по поверхні іншої.

Вузький лаз вивів до величезних підземних палаців, оздоблених білосніжними вапняковими напливами, яких ніколи не торкався навіть погляд людини (Знання.., 5, 1965, 10);

Будівельники витрачають чимало часу на механічну обробку деталей перед зварюванням. Потрібно прибрати окалину, напливи, бо шов вийде неміцний (Веч. Київ, 13.1 1966, 2).

2. Скупчення, прибуття кого-небудь у великій кількості.

Голод в Росії.. побільшив наплив переселенців до Сибіру (Л. Укр., V, 1956, 70);

Від напливу людей у читальні не зачинялися двері (Чорн., Визвол. земля, 1959, 239).

3. перен. Охоплення кого-небудь певним настроєм, почуттям і т. ін.

Наступа несподіваний наплив ніжності (Григ., Вибр., 1959, 431);

Не спалося. Тривога за очі мішалася з іншими напливами неспокою (Вол., Озеро.., 1959, 66).

4. Хворобливий наріст на стовбурі, гілках і корінні дерева.

Рано посаджені хвойні рослини до зими встигають утворити напливи на порізах коріння (Озелен. колг. села, 1955, 106);

Під дією різних подразнень або пошкоджень частин стовбура на деревах іноді виростають напливи (Стол.-буд. справа, 1957, 50).

5. Поєднання двох кінозображень, одне з яких поступово замінює інше.

З болем я думаю про те, як ми збіднили свої фільми, коли почали уникати в кіно напливу роздумів і спогадів (Довж., III, 1960, 252);

*У порівн. Спливають і проходять, як напливи, спогади останніх дивних і незабутніх днів (Головко, II, 1957, 365).