нарватися

НАРАЗИ́ТИСЯ (своїми вчинками, діями поставити себе під загрозу з боку кого-, чого-небудь, у небезпечне, скрутне становище, викликати несподівані та небажані для себе наслідки), НАРВА́ТИСЯ розм., НАСКО́ЧИТИ розм.; НАПРОСИ́ТИСЯ розм. (своєю поведінкою викликати яке-небудь ставлення до себе, перев. небажане). — Недок.: наража́тися (нара́жуватися розм.), нарива́тися, напро́шуватися. Ризикуючи наразитися на якусь неприємну вихватку, він повернувся до гостей обличчям і мовчки став перед ними (О. Полторацький); (Стукалка:) От бачите, нарвались на неприємність. Лежіть смирно (І. Микитенко); — Казав же — бережись. Бач, і наскочив. Тепер напасті не оберешся (А. Головко); — А ви не кричіть, Тарасе Демидовичу. Ця розмова не службова, і до того ж ви на неї самі напросилися (Ю. Збанацький).

НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано, випадково зіткнутися з ким-, чим-небудь, небажаним для себе), НАЛЕТІ́ТИ розм., НАПОРО́ТИСЯ розм., НАРВА́ТИСЯ розм., НАСКО́ЧИТИ розм., НАРІ́ЗАТИСЯ розм. — Недок.: наража́тися (нара́жуватися розм.), наліта́ти, напо́рюватися, нарива́тися, нарі́зуватися. Щоб не наразитися ненароком на управителя, Мотронка звернулася додому (Ф. Бурлака); Хутором Левко їде обережніше. Ось він минає будинок пана Варави, бере в долинку і неждано біля самої греблі налітає на двох людей (М. Стельмах); Тепер треба лише подбати, щоб не напоротися на поліцаїв чи німців (А. Дімаров); Женя запізнилася додому і, щоб не нарватися на арешт, заскочила до Лимарів — сюди їй було ближче (А. Хижняк); Удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука (собаку) (О. Стороженко); — Нарізався я з загоном на білих, у селі схопили мене, і в кутузку (О. Копиленко). — Пор. 2. наткну́тися, 1. натра́пити.

НАТКНУ́ТИСЯ на кого-що (рухаючись, несподівано зустрітися з якоюсь перешкодою і вдаритися об неї), ЗІТКНУ́ТИСЯ з ким-чим, НАТРА́ПИТИ, НАЛЕТІ́ТИ, НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСКО́ЧИТИ, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАРВА́ТИСЯ розм., НАПОРО́ТИСЯ розм.,; НАБІ́ГТИ, НАГНА́ТИСЯ (з розгону); ТКНУ́ТИСЯ (ТИКНУ́ТИСЯ), ТИ́ЦЬНУТИСЯ розм. (у що, рідше в кого — рухаючись, несподівано натрапити на щоабо кого-небудь, ударившись об нього). — Недок.: натика́тися, стика́тися, натрапля́ти, наліта́ти, наража́тися (нара́жуватися рідше), наска́кувати, нашто́вхуватися, нарива́тися, напо́рюватися, набіга́ти, наганя́тися, ти́катися, ти́цятися, ти́цькатися рідше. Гарячий засліплений кінь трохи не наткнувся на скаку на воза (І. Нечуй-Левицький); Натрапила коса на камінь (прислів'я); Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім'яти її (М. Трублаїні); Перед барикадою колючо стирчали залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (С. Журахович); З розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця (О. Гончар); Хотіла (Олена) вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту.. половинку дверей (А. Головко); Добре, хоч кінь ні на що не напоровся (Г. Хоткевич); Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні); Раз він гнався шістьма кіньми, В шовках та у злоті, Як нагнався на баюру, Застряв у болоті (С. Руданський); Незабаром пліт знову шарпнуло, він тикнувся у щось тверде (С. Голованівський). — Пор. 2. нарази́тися.