наспівати

ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.; НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ), СПОБІ́ГТИ розм. (переслідуючи); НАСІ́СТИ на кого-що, НАСТУПИ́ТИ на кого-що, НАСІ́СТИ НА П'Я́ТИ (НАСТУПИ́ТИ НА П'Я́ТИ) кому, розм. (наближаючись упритул). — Недок.: доганя́ти, наздоганя́ти, здоганя́ти, здого́нити розм. наганя́ти, наго́нити розм. наспіва́ти, доспіва́ти, уганя́тися (вганя́тися), дого́нити, настига́ти, спобіга́ти, насіда́ти, наступа́ти, насіда́ти на п'я́ти (наступа́ти на п'я́ти). Два верхівці летіли, неначе два орли в степу: один не втече, другий не дожене (І. Нечуй-Левицький); Перехопившись через тин, Мічурін погнався за хлопцями. Ось він майже наздогнав одного (О. Довженко); Семена хутко здогнала його мати, несучи щось у клуночку (Леся Українка); Як би не поспішав(Трохим), Денис його нажене (Г. Квітка-Основ'яненко); — Треба бігти, — сказав Сивоок, — і якомога швидше. Щоб не наспіли вони нас у темнощах (П. Загребельний); Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із'їли (І. Котляревський); — Почекай хвилинку. Ніяк не уженуся за тобою. Дуже мені ноги болять (З. Тулуб); (Василь:) За черницями не вганяєшся. (Сестра Серахвима:) Чому? Швидкі такі? (Панас Мирний); Кинулася за мною погоня, та не догонила (І. Франко); Кінь його настигав утікача, доки настиг його з розгону на якихось кам'яних широких сходах (О. Гончар); Збігають мої молодощі марно, а й спобігти їх не можна вже... (А. Кримський); Вирвалися (шляхтичі) в поле, але тут же їх зразу насіли татари (П. Панч); Ми гналися за ним, насідали йому на п'яти (П. Загребельний); Австрійські війська.. відходили під натиском російських військ, які буквально наступали їм на п'яти (В. Гжицький).

НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет., ЗАСТУПИ́ТИ розм.; НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ), НАСПІ́ТИ, ПІДОСПІ́ТИ розм., ПОСПІ́ТИ розм., ПРИСПІ́ТИ розм., ПРИСТИ́ГНУТИ (ПРИСТИ́ГТИ) розм., НАХОПИ́ТИСЯ розм. (розпочатися, поступово наблизившись); ПІДСКО́ЧИТИ розм. (раптово, несподівано); НАХЛИ́НУТИ розм. (раптово й швидко); ПРИЛЕТІ́ТИ поет., ПРИЛИ́НУТИ поет. (про щось бажане, приємне); НАРОДИ́ТИСЯ поет., ПІДНЯ́ТИСЯ (ПІДІЙНЯ́ТИСЯ) поет. (про світанок, ранок, день і т. ін.); СПА́СТИ, СПУСТИ́ТИСЯ, ЛЯГТИ́, ОСІ́СТИ, НАПЛИСТИ́ (НАПЛИВТИ́), НАПЛИ́НУТИ (про вечір, ніч, сутінки); ДІЙТИ́ до кого-чого і без додатка (про настання чогось у якійсь черзі, послідовності). — Недок.: настава́ти, наступа́ти, прихо́дити, постава́ти, заступа́ти, настига́ти, наспіва́ти, поспіва́ти, приспіва́ти, нахопля́тися, приліта́ти, наро́джуватися, підніма́тися (підійма́тися), спада́ти, спуска́тися, ляга́ти, осіда́ти, наплива́ти, дохо́дити. Настала Пилипівка. Почалася зима (І. Нечуй-Левицький); Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Леся Українка); Все має пору, для всього приходить свій час (М. Коцюбинський); Ми не помічаємо, як закотився десь за дерева і гори місяць і постало світання (Л. Смілянський); Настала косовиця. За отамана ходить (Чіпка)!.. Стали жнива — й серпом як косою (Панас Мирний); І день гряде, настане час — Народ з судьбою вийде з бою (М. Нагнибіда); Весна тільки-тільки заступила, а вже так тепло надворі (Л. Яновська); Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Тимчасом наспіла потреба виїхати в Київ в справі (І. Сенченко); Якраз підоспіла неділя і була нагода одягтися парадно (П. Козланюк); Тільки з городиною впораєшся — засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (М. Стельмах); Та ото приспіло літо; Хліб поріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках, Жати хліба зазива (Я. Щоголів); Минулося наше літечко, перейшли літа молоді, пристиг час у велику дорогу на той світ знаряджатися (Л. Яновська); Молодого віку робиш-робиш, а сам в убожестві.. — і таконьки старість нахопиться... (Марко Вовчок); — Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи.. А там армія підскочить (Григорій Тютюнник); Крізь блокаду зими Прилетіла весна (Леся Українка); Зіллються і небо, і поле, і прилине вечірняя мить (В. Сосюра); Далеко за Дніпром на обрії народився світанок (В. Собко); Тихесенький вечір На землю спадає (В. Самійленко); Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити (А. Хижняк). — Пор. 3. наближа́тися.

I. НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ) (прийти, прибути вчасно, у потрібний момент), НАСПІ́ТИ розм., ПРИСПІ́ТИ розм., ПІДОСПІ́ТИ розм., ПРИСТИ́ГНУТИ (ПРИСТИ́ГТИ) розм., СПОСТИ́ГНУТИ (СПОСТИ́ГТИ) розм. — Недок.: настига́ти, наспіва́ти, пристига́ти. Другого дня.. сама Людмила настигла на сніданок (І. Ле); Раненько вийду, на обід наспіну (Панас Мирний); На допомогу шахтарям вчасно підоспів артилерійський дивізіон (М. Стельмах). — Пор. I. нагоди́тися, 1. усти́гнути.

I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідко), ПРИВІ́ЯТИСЯ розм., ПРИМАНДРУВА́ТИ розм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИ розм., ПРИБИ́ТИСЯ розм., ПРИТАСКА́ТИСЯ розм., ПРИЧВАЛА́ТИ фам., ПРИСУ́НУТИ фам., ПРИПЕ́РТИ фам., ПРИПЕ́РТИСЯ фам., ПРИТАРАБА́НИТИСЯ фам., ПРИТИ́РИТИСЯ фам., ПРИТО́ПАТИ фам., ПРИСУРГА́НИТИСЯ фам., ПРИЛИ́НУТИ поет., ЗГОЛОСИ́ТИСЯ діал.; ПРИПХА́ТИСЯ розм., ПРИТЕЛЮ́ЩИТИСЯ фам., ПРИТИ́СНУТИСЯ зневажл. (недоречно або невчасно); УСТИ́ГНУТИ (ВСТИ́ГНУТИ), УСТИ́ГТИ (ВСТИ́ГТИ), ПІДОСПІ́ТИ, ПРИСПІ́НУТИ (ПРИСПІ́ТИ) розм., НАСПІ́НУТИ (НАСПІ́ТИ) розм., НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ) розм. (вчасно); ПРИСКО́ЧИТИ розм., ПРИСКАКА́ТИ розм., ПРИМЧА́ТИ розм., ПРИМЧА́ТИСЯ розм. рідше, ПРИНЕСТИ́СЯ розм., ПРИЛЕТІ́ТИ розм. (швидко, зненацька); ПРИТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ПРИПЛЕ́НТАТИ розм., ПРИПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПРИПЛЕСТИ́СЯ розм., ПРИВОЛОКТИ́СЯ (ПРИВОЛІКТИ́СЯ) розм., ПРИВОЛОЧИ́ТИСЯ розм., ПРИТЯГНУ́ТИСЯ (ПРИТЯГТИ́СЯ) розм., ПРИЧАЛА́ПАТИ розм., ПРИЧА́ПАТИ розм., ПРИЧО́ВГАТИ розм., ПРИШКАНДИБА́ТИ розм., ПРИШКУТИЛЬГА́ТИ розм., ПРИДИ́БАТИ розм., ПРИПОВЗТИ́ розм. (перев. повільно, з труднощами). — Недок.: прибува́ти, добира́тися, прита́скуватися, притараба́нюватися, устига́ти (встига́ти), приспіва́ти, наспіва́ти, настига́ти, прино́ситися, приліта́ти, приповза́ти. Микола спитав Андрія, чи ніхто не бачив його, як він прибув, чи нічого такого підозрілого? (І. Багряний); — Узяли, та й одсудили мою землю Бог його знає й кому.. На те, мабуть, щоб перевів її на гроші та й повіявся туди, звідкіля й привіявся... (Панас Мирний); Як примандрували до зеленого гаю: "Отут, дівчино, я дороги не знаю" (пісня); — А ти відкіля се причимчикувала?.. Де взялася, питаю! — грізно гукнув Грицько (Панас Мирний); Цієї ночі до рідного порога прибився син Савка, про якого вже кілька місяців не було ні слуху, ні духу (Ю. Мокрієв); — Ось і приїхала! Притаскалася! Чого мене принесло сюди! (Л. Яновська); Кость Гордієнко причвалав до редакції на третій день (Т. Масенко); Того ж дня до школи присунув інший відвідувач (В. Речмедін); Не міг одійти від кону й пан Пампушка-Купа-Стародупський, що з гайдуками припер сюди припиняти виставу (О. Ільченко); — В залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький); — Ну, тепер тобі й не треба йти до столяра: сам притарабанився до тебе (М. Стельмах); (Ганна:) Ще й старий сюди притириться (І. Карпенко-Карий); (Федя:) Новенькі притопали (Я. Баш); — Чи не прокляті тобі відьми! Й присурганились, неначе їм зумисне хто дав знати за наш бал (І. Нечуй-Левицький); (Одарка:) Де ж це ти взявся? Звідки прилинув до своєї милої? (М. Кропивницький); — Чи заходив сюди Север? Я йому казав, щоб зголосився між четвертою й шостою... (Ірина Вільде); — А ваше обмундирування у нас тут пропало.. І ось через таку дурницю до нас обов'язково припхається ревізор (переклад С. Масляка); — Хватило ж у Гервасія совісті — і до хати прителющився (М. Стельмах); (Ганна:) Чого ти притисся сюди? Перебив мені лаятися (І. Карпенко-Карий); Треба було поспішати, щоб устигнути ще й на весілля Костомарова (О. Іваненко); Він борсався в воді, поки йому на допомогу не підоспів чоботар (С. Добровольський); Татар приспіло небагато, але від того шарварку здавалося, що їх там незліченна сила... (О. Ільченко); Доки наспіла допомога, пароплав переможно різав запінені вали (Мирослав Ірчан); За піднесену грізну ногу німця благально вчепилася Любина мати, що миттю настигла рятувати дочку (І. Ле); Сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (І. Муратов); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Л. Юхвід); Як тільки зарум'янилась (черешня) .., так директор радгоспу одразу й примчавсь до спецшколи: — Помагайте, виручайте! .. (О. Гончар); — Чи не на крилах, бува, принеслись, Настасе Парамоновичу? (Я. Баш); Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський (Панас Мирний); (Копистка:) Бувало й нап'єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... (М. Куліш); — Чого він придибав? Нема в його хати, Ні сестри, ні брата, нікого нема. Чого ж він приплентав? (Т. Шевченко); Зліз (дід) із печі і, спираючись на два ціпки, приплентався на свято (О. Донченко); Коли Гнат приплівся додому, було вже темно (К. Гордієнко); Пізно вночі притягсь він додому і п'яно реготався та верзякав (П. Тичина); — Він, як сова,.. при нашому світлі нічого не бачить: із своїм причалапав (О. Гончар); Причапали старі баби, охаючи (Марко Вовчок); Берег біля купальні залюднений. Жінки, дівчата, чоловіки і дехто з старих бабів сюди причовгав (А. Шиян); Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти (Словник Б. Грінченка); Мусив Ілько присісти з болю на місці.. Так потім і пришкутильгав до товариства без нічого... (П. Козланюк); Пізно приповз бродник. Мстислав і виду не подав, що чекає його з нетерпінням (А. Хижняк). — Пор. 1. з'яви́тися, 1. прихо́дити.

I. СТИ́ГНУТИ (про плоди рослин — досягти зрілості), ДОСТИГА́ТИ, ЗРІ́ТИ, ДОЗРІВА́ТИ, СПІ́ТИ, ДОСПІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ВИЗРІВА́ТИ, ВИСПІВА́ТИ, ПОСПІВА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПОСТИГА́ТИ розм., НАСПІВА́ТИ розм., СПІЛІ́ТИ розм., ДОСТО́ЮВАТИ розм.; ПРИСТИГА́ТИ розм., ПРИСПІВА́ТИ розм. (ставати майже стиглим); НАЛИВА́ТИСЯ (також із сл. соком); НАБРО́ЩУВАТИСЯ (про колоски); ДОХО́ДИТИ, ВЛЕ́ЖУВАТИСЯ (УЛЕ́ЖУВАТИСЯ) (про фрукти, овочі — перев. після збору). — Док.: дости́гнути, дости́гти, дозрі́ти, доспі́ти, ви́стигнути, ви́стигти, ви́зріти, ви́спіти, поспі́ти, насти́гнути, насти́гти, пости́гнути, пости́гти, наспі́ти, досто́яти, присти́гнути, присти́гти, приспі́ти (приспі́нути), нали́тися, набрости́тися, дійти́, вле́жатися (уле́жатися). Прохожий спиниться послухати, як я Тут награю в ті дні, як стигнуть виногрона (М. Зеров); Починалась косовиця та грабовиця, а тим часом достиг і ранній ячмінь (І. Нечуй-Левицький); Зріють вишні і черешні (В. Сосюра); Навколо дозрівало жито (Ю. Збанацький); Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од ранку до ночі (С. Васильченко); Наливаються хліба, а там і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Слава Богу, у нас в цьому році і хліб є, і сало, і молоко. Вишні он скоро приспіють (Григорій Тютюнник); У ячмені колос набростився (Словник Б. Грінченка); Вересень заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля (Ірина Вільде).

ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм.; ПІДОХО́ЧУВАТИ, НАКРУ́ЧУВАТИ (змушуючи діяти швидше, енергійніше тощо). — Док.: підмо́вити, підговори́ти, намо́вити, наговори́ти, наспіва́ти, підучи́ти, нату́ркати (натурча́ти), нара́дити, приговори́ти діал. підохо́тити, накрути́ти. Стала (мачуха) підмовляти батька, щоб женити сина (А. Головко); Пані наша й панночки підговорили її, щоб випросила собі Одарку, щоб то бідну дівчину завезти геть од пана (Марко Вовчок); — Ми тобі ніякого лиха не зробимо. Заховайся, — намовляв господар, в тривозі поглядаючи на горище (Д. Бедзик); Сповістили царя-поганина, що там і там, у млинаря, є золотогривий кінь. Цар прийшов подивитись і наговорює млинаря продати коня (казка); — Оце одну (громаду) якось настягав я; держу, підучую боротись, — та не знаю, що з цього вийде... (Панас Мирний); Бач, чого захотілося: військо червоне поділити... Ще й її натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (О. Гончар); Тітка Тема нараджує мене "до шлюбу" (Ірина Вільде); Приговорила (Оришка) одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини (Панас Мирний); На ритті окопів не лінувався (Яків), навіть інших підохочував (Є. Гуцало); — Здорово! — промурмотів Титан. — Їй-бо, молодця! Це все Чемерис їх накручує (О. Досвітній). — Пор. підбу́рювати, 1. схиля́ти.