1. Словник синонімів української мови

наставник

НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон. (той, хто є авторитетом у якій-небудь галузі, передає свій досвід, знання, є для інших прикладом); ПОВЧА́ЛЬНИК розм., УКА́ЖЧИК (ВКА́ЖЧИК) розм., УКА́ЗНИК (ВКА́ЗНИК) розм. рідше (при несхвальному ставленні). Наставники молоді; — Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, — озливсь вкінці батько (І. Франко); — Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? — ..Це дочка мого найкращого напутника — друга (Є. Кротевич); Старші письменники — учителі наші (М. Коцюбинський); Михайль — мій колишній метр. А загалом — він ватажок лівих поетів (Ю. Яновський); — Я розумію, хлопець ти вже дорослий.. повчальників не потребуєш, бо й сам набачився чимало (Григорій Тютюнник); — Який він мені укажчик?.. Я сама собі голова... (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наставник — Наглядач над робітниками [V] — наглядач [I] Словник з творів Івана Франка
  2. наставник — наста́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. наставник — [настаўниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. наставник — -а, ч. 1》 Той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель. || Досвідчений працівник, що здійснює шефство над молодими робітниками, робітницями. 2》 діал. Наглядач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наставник — Напутич, доглядач, наглядач, див. вихователь, ментор, смотритель Словник чужослів Павло Штепа
  6. наставник — НАСТА́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель. Назіра знала, що Юрському треба все говорити. Він же її перший наставник і вихователь (Іван Ле); Вона [старша сестра] була для нас усім: і захисником від кривдників, і затишком... Словник української мови у 20 томах
  7. наставник — НАСТА́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто дає поради, навчає; порадник, учитель. Назіра знала, що Юрському треба все говорити. Він же її перший наставник і вихователь (Ле, Міжгір’я, 1953, 382); Посіяне вчителем у дитячі душі зерно знань... Словник української мови в 11 томах
  8. наставник — Наставник, -ка м. Надсмотрщикъ надь рабочими. У нашого наставника нагай за плечима. Грин. III. 128. Словник української мови Грінченка