настилати

НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док.: насла́ти (настели́ти), помости́ти, намости́ти, ви́мостити. Вставляли у вікна рами, приганяли двері, робили східці, настилали підлоги... (О. Копиленко); Дмитро й Шалва по черзі настеляли, знімали й знову мостили на болоті.. дошки, по яких прокочувалися два колеса (П. Автомонов); Довелось намощувати іще один настил (А. Шиян); Він хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (І. Гончаренко).

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настилати — настила́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. настилати — -аю, -аєш і настеляти, -яю, -яєш, недок., наслати, -стелю, -стелеш і настелити, -стелю, -стелиш, док., перех. 1》 Розкладати, розміщувати що-небудь на поверхні чогось рівномірним шаром. 2》 Щільно кладучи і закріплюючи що-небудь, робити настил; будувати, споруджувати що-небудь у такий спосіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настилати — НАСТИЛА́ТИ¹, а́ю, а́єш, НАСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, НАСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що. 1. Розкладати, розміщувати що-небудь на поверхні чогось рівномірним шаром. Словник української мови у 20 томах
  4. настилати — Настила́ти, -ла́ю, -ла́єш; насла́ти, -стелю́, -сте́леш, -сте́лють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. настилати — НАСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і НАСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш і НАСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док,, перех. 1. Розкладати, розміщувати що-небудь на поверхні чогось рівномірним шаром. Словник української мови в 11 томах
  6. настилати — Настила́ти, -ла́ю, -єш гл. Вышивать гладью. Словник української мови Грінченка