нашіптування
НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. у пресі, офіційних висловлюваннях); ПА́СКВІЛЬ (про твір наклепницького характеру). — Ні на кого наклепу не звели (батьки), ні обмови, вуста свої ніякою брехнею не опоганили... (О. Гончар); Хіба не бува на чоловіка наговорів (Г. Квітка-Основ'яненко); Земвідділівська молодь не боялася ніяких чисток, отож.. не звертала на ті намови (щодо Сеспеля) ніякісінької уваги (Ю. Збанацький); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації (Ю. Шовкопляс); — Панове. Сьогодні уночі якась злочинна рука насмілилася в наших стінах наклеїти пасквіля на пана Бублика і пана Сокола (Я. Качура). — Пор. наші́птування.
НАШІ́ПТУВАННЯ (те, що хтось потай наговорює про кого-, що-небудь комусь), ПІДШЕ́ПТИ мн., розм. Бачу, що, мабуть, помилився, послухав нашіптування... Не розібрався, товариші... (О. Донченко); Марія вагалася, не слухала підшептів кумок-свашок (Мирослав Ірчан). — Пор. на́клеп.
Значення в інших словниках
- нашіптування — наші́птування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- нашіптування — див. розмова Словник синонімів Вусика
- нашіптування — -я, с. Дія за знач. нашіптувати. || Те, що хто-небудь нашіптує комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нашіптування — НАШІ́ПТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наші́птувати. Хвороба – чи то завдяки дочірньому піклуванню Ярославни, чи травам та нашіптуванню Старого Гука .. – у ніч на восьмий день раптово відступила (В. Малик); // Те, що хто-небудь нашіптує комусь. Словник української мови у 20 томах
- нашіптування — НАШІ́ПТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наші́птувати; // Те, що хто-небудь нашіптує комусь. Він був глибоко чесним, простим і щиросердим, тому сприйняв за правду нашіптування свого начштабу (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах