1. Словник синонімів української мови

наїжджий

НЕТУТЕ́ШНІЙ (який не народився, не живе або не жив раніше в цій місцевості), ЧУЖИ́Й, СТОРО́НСЬКИЙ розм.; ПРИ́ЙШЛИЙ, ЗА́ЙШЛИЙ, ЗАХО́ЖИЙ розм. (який прийшов, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИЇ́ЖДЖИЙ, ЗАЇ́ЖДЖИЙ, НАЇ́ЖДЖИЙ розм. (який приїхав, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИБУ́ЛИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ розм. (який прибув звідкись). — Я нетутешня, — тихо озвалася дівчина. — Мене прислали сюди викладати музику та співи... (Григір Тютюнник); Того ж таки вечора йшло через село дванадцять чужих парубків (Панас Мирний); До Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди чи й так собі — прийшлі люди (Григорій Тютюнник); Вони розмовляли про щось своє, хутірське, яке їм було діло до приблудного парубка, що приїхав руйнувати їхні хати? (Григорій Тютюнник). — Пор. сторо́ннй.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наїжджий — наї́жджий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. наїжджий — Приїжджий, заїжджий, прибулий; (не місцевий) чужий, не тутешній. Словник синонімів Караванського
  3. наїжджий — -а, -е, розм. Який приїхав, прибув куди-небудь; приїжджий. || у знач. ім. наїжджі, -джих, мн. Люди, що приїхали, прибули куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наїжджий — НАЇ́ЖДЖИЙ, а, е, розм. Який приїхав, прибув куди-небудь; приїжджий. Отак розмовляли поміж собою наїжджі пани, гуляючи невеличкими гуртами по місту (Панас Мирний); Наїжджих пожильців уникала [Лукина], і вони обминали її (І. Волошин); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  5. наїжджий — Наї́жджий, -жа, -же Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наїжджий — НАЇ́ЖДЖИЙ, а, е, розм. Який приїхав, прибув куди-небудь; приїжджий. Отак розмовляли поміж собою наїжджі пани, гуляючи невеличкими гуртами по місту (Мирний, III, 1954, 260); Наїжджих пожильців уникала [Лукина], і вони обминали її (Вол. Словник української мови в 11 томах