невдатник

НЕВДА́ХА розм. (той, кому не щастить у чому-небудь, хто робить щось не так, як треба), НЕВДА́ТНИК розм.; НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ (той, кому не пощастило в чому-небудь). Я щиро переживав провал вистави і.. вирішив висловити своє обурення з артиста-невдахи (П. Панч); Через голову касира він гукнув нещасливцям: — Гей, малеча, хто швиденько принесе куль соломи — пропустимо в театр! (М. Стельмах). — Пор. 4. неща́сний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невдатник — невда́тник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. невдатник — див. невмілий Словник синонімів Вусика
  3. невдатник — -а, ч., розм. Те саме, що невдаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невдатник — НЕВДА́ТНИК, а, ч., розм. Те саме, що невда́ха. Гоп, мої гречаники, Гоп, мої невдатники (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  5. невдатник — НЕВДА́ТНИК, а, ч., розм. Те саме, що невда́ха. Гоп, мої гречаники, Гоп, мої невдатники (Чуб., V, 1874, 1173). Словник української мови в 11 томах
  6. невдатник — Невдатник, -ка м. = невданик. Гоп, мої гречаники, гоп, мої невдатники! Чуб. V. 1173. Словник української мови Грінченка