невтомний

НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил., УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) підсил.; ВОЛЬОВИ́Й (який виявляє тверду волю, характер); НЕВТО́МНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ підсил., НЕВТОМИ́МИЙ рідше (який наполегливо й постійно, без утоми здійснює що-небудь). Вона була дівчина наполеглива, вольова (В. Кучер); Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (О. Гончар); Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Яновський); — Він ..скоро вже сам хомути робитиме. — Там такий настирний хлопець, — додала від себе мати (Л. Юхвід); Усі йшли.. за мовчазним сталеваром Чубенком, командиром червоного полку, завзятим, невідступним і непосидючим (Ю. Яновський); Я бачив їх скрізь і стрічав їх усюди, вони виростали зі мною разом — живі, повнокровні, напористі люди (Л. Первомайський); Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.. непогамовного борця проти унії (О. Ільченко). — Пор. дія́льний, 1. завзя́тий, 1. невто́мний, 1. стійки́й.

НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (про дії, прагнення і т. ін. — який здійснюється з виявом завзяття, стійкості тощо); УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який здійснюється з наполегливістю й вимагає тривалих зусиль); НЕВТО́МНИЙ, НЕВТОМЛЕ́ННИЙ рідше, НЕВТОМИ́МИЙ рідше (який характеризується наполегливістю, невтомністю, постійністю); НАСТІ́ЙНИЙ, НАСТІ́ЙЛИВИЙ (звичайно із сл. прохання, умовляння, вимога, запитання, прагнення тощо). Знав він, що це будуть роки сумнівів і вагань, роки невсипущої, наполегливої боротьби (П. Оровецький); Боротьба була довга й уперта, але я переміг (З. Тулуб); Слава тому, хто в годину цю грізну в праці невтомній поборює млу (В. Сосюра); Не покидає його одно: надія. ..І це держить його в силі, дає йому завзяття до невтомимої праці (А. Крушельницький); Таким настійним було бажання зайти зараз туди, ..і поблукати в саду (А. Хижняк). — Пор. 1. напру́жений, неосла́бний.

НЕВГАМО́ВНИЙ (який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВГАМО́ВАНИЙ рідше, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) рідше, НЕВГА́ВНИЙ (НЕУГА́ВНИЙ) рідше, НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм. Коли Хома затримувався на передовій, ..кожному тоді ніби не вистачало невгамовного подоляка (О. Гончар); — Ох, ця мені молодь, невгомонна молодь (М. Стельмах); Розмірена течія днів немовби потрапила в крутіж, і непогамовний Аристарх, для якого взагалі не існувало спокою, цілком віддався тому коловоротові (В. Логвиненко); Туди (до берега) біжать хлоп'ята невгавучі — І сміх, і гук, і галас навкруги... (Б. Грінченко); Познайомлю тебе з таким же навіженим мрійником, як і ти (М. Чабанівський). — Пор. 1. невто́мний, 3. неспокі́йний.

НЕВТО́МНИЙ (який не знає, не відчуває втоми), НЕВТОМЛЕ́ННИЙ підсил., НЕВТОМИ́МИЙ рідко; НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВСИ́ПНИЙ (НЕУСИ́ПНИЙ рідко) (який не знає втоми й виявляє наполегливість у роботі). — Та такий з його косар: такий жвавий, такий робочий — невтомний (Панас Мирний); Вже сонце пішло за київські гори на захід, а невтомленні сестри все гомоніли, сперечались та все ділились (І. Нечуй-Левицький); Люблю я свого милого, в роботі невтомимого (І. Гончаренко); Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок (голівок) невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська). — Пор. 1. невгамо́вний.