недоречно

НЕВЛА́Д (перев. зі сл. говорити, відповідати і т. ін. — у невдалий, недоречний момент), НЕВПОПА́Д, НЕДОРЕ́ЧНО, НЕ ДО РЕ́ЧІ, НЕ ДО ДІ́ЛА, НЕДОЛА́ДНО, НЕ ДО ЛА́ДУ́, НЕВГАРА́ЗД розм. Сестра відповідала їй з неохотою й іноді невлад (А. Головко); Іван збагнув, що відповів невпопад (С. Чорнобривець); — Згоріла моя хата, — каже баба.. — От і добре, — недоречно відгукується Явтух (Ю. Яновський); — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Леся Українка); (Андромаха:) Та як же й вірити, коли ти завжди не впору й недоладно пророкуєш? (Леся Українка).

НЕДОРЕ́ЧНО (у неслушний час), НЕ ДО РЕ́ЧІ, НЕВПО́РУ, НЕВЧА́СНО, НЕСВОЄЧА́СНО, НЕ ДО ШМИ́ГИ розм.; ЯК НА ТЕ́, ЯК (НА́ЧЕ і т. ін.) НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ), ЯК (НА́ЧЕ і т. ін.) НА ЗЛО́ підсил. розм. (у знач. вставн. сл. — у невідповідний момент, не до речі). Варвара Павлівна отямилася, і в глибині душі їй стало соромно за.. так недоречно виявлену легкодухість (В. Собко); Діденко збагнув, що прохопивсь з своєю новиною зовсім не до речі (А. Головко); — Як невпору ти захворів (М. Стельмах); Денис Довгошия та Ліда Бондаренко вирішили одружитись зовсім невчасно — наприкінці весни, напередодні гарячих літніх робіт (Л. Дмитерко); Дуже несвоєчасно підступив до нього на той час Тарас (О. Іваненко); Така замітка була би тепер не до шмиги (Лесь Мартович); До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та, як на те, така стояла спека, Що й місця не знайти (Л. Глібов); Мама, як навмисне, повільно одягається і, здається Галі, повільно йде (О. Іваненко); Я почав латати дірки. Та їх, наче на зло, було безліч (Ю. Яновський).