непогано

ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал., ЛА́ЦНО діал.; У ПОРЯ́ДКУ розм., ПОРЯ́ДОК (ПО́ВНИЙ ПОРЯ́ДОК) розм., ДОБРО́ розм., СЛА́ВА БО́ГОВІ (БО́ГУ) розм., ХВАЛИ́ТИ БО́ГА розм., ЛАФА́ фам., БЛА́ГО заст. (у ролі присудка — також про успішний хід справ, сприятливі обставини). Він обіймав свою матір і говорив їй, що його вчення добре йде (М. Хвильовий); Добре було б, якби ти могла на Великдень приїхати сюди по мене.. І здумать не можу, як би було хороше! (Леся Українка); Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? (П. Куліш); Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (коломийка); Марко корів занехаяв, а Санька виходила! Доглядає славно, знаменита доярка (К. Гордієнко); — Йди постій біля клуні, а я тут посиджу: і тобі гарно буде, і мені славно (М. Стельмах); — І що б він не зробив — то все гаразд, усе до ладу, а от як Галя що зробить — то все не так (Панас Мирний); — Дай же, Боже, щоб усе було гоже! — промовив Ярема (Грицько Григоренко); П'єса пройшла вдало (О. Донченко); — Женився б ти справді! Хоч на старість пожив би по-людському (С. Васильченко); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно (Г. Хоткевич); Приборами стукали шумніш, а вже що їли — на славу! (А. Головко); Розв'яже (дядько) торбу, дістане хліба, сала, поїсть добряче (С. Олійник); — Бути безстрашним — це просто здорово, — шепоче в темряві Гена(О. Гончар); Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці.., приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський); Що не складно, то не ладно (прислів'я); — Ну, замаскувались, я вам скажу, Андрію Володимировичу, ви лепсько. Без свічки не знайдеш (Ю. Збанацький); — І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Батько тримається файно, не виявляє нічим, що йому жаль розлучатися з нами (Д. Бедзик); Лацно тобі, коли тато здоровий гарує вдень і вночі (С. Ковалів); — Не бійся, все буде в порядку (Григорій Тютюнник); Бій пам'ятаю в Монголії. Нічого, кінчили його пристойно, повний порядок, як говориться (Ю. Яновський); Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добра (Т. Шевченко); У годину суху Відходились усі мости І сказав я — вже слава Богу (М. Вінграновський); — Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою — в тил (Ю. Смолич); Впаду я, вражений стрілою, Чи мимо пролетить вона, — Все благо (переклад М. Рильського). — Пор. 1. непога́но, прекра́сно.

НЕПОГА́НО (досить добре), НІВРО́КУ розм., НІЧО́ГО розм., НІЧОГЕ́НЬКО розм., НЕАБИ́ЯК розм., НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм.; ПРИСТО́ЙНО, ПІДХОДЯ́ЩЕ розм. (у відповідності до певних вимог, умов). — Ви, Ягідко, добре орудуєте веслом? — Непогано (О. Гончар); Він (син) так нахиляється до мене.. і потішає, що йому добре живеться на світі. Просто сказати — таки нічого (М. Коцюбинський); — Нічогенько ярмаркується? — Часом з квасом, порою з водою, але якась копійчина перепадає (М. Стельмах); Син її вміє не тільки мугикати, а й співати неабияк (М. Стельмах); (Джонатан:) Хотів би він.. трохи підучитись, та грошей брак. А шкода, бо малює таки незгірше (Леся Українка); Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Ю. Шовкопляс); Ні, підходяще він почав главу свого роману (П. Дорошко). — Пор. 1. до́бре.