1. Словник синонімів української мови

непослух

НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВО розм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВО книжн., БУНТА́РСТВО поет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); — Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат (Тагор): нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непослух — непо́слух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. непослух — Неслухняність, неслухнянство, р. непослушенство; (владі) непокора. Словник синонімів Караванського
  3. непослух — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. непослух — -у, ч. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, слухатися когось; неслухняність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. непослух — НЕПО́СЛУХ, у, ч. Відмова підкорятися, слухатися когось, вияв непокори кому-небудь; непідкорення. За непослух і лінивство він бив товаришів без милосердя (О. Маковей); Судді виносили свої вироки над гуцулами за непослух владі (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  6. непослух — Непо́слух, -ху, -хові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. непослух — НЕПО́СЛУХ, у, ч. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, НЕПО́СЛУХ, у, ч. Небажання або відмовлення підкорятися кому-небудь, слухатися когось; неслухняність. За непослух і лінивство він бив товаришів без милосердя (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. непослух — Непослух, -ху м. Ослушаніе, непослушность. Словник української мови Грінченка