непостійний

ВИПАДКО́ВИЙ (який буває або трапляється іноді, непостійно, час від часу), ПРИНАГІ́ДНИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ОКАЗІОНА́ЛЬНИЙ книжн.; ШАЛЕ́НИЙ розм. (про кулю, снаряд і т. ін. — який випадково залетів куди-небудь, влучив у кого-, що-небудь). Врешті йому набридла випадкова робота, і він пішов молотити хліб (С. Добровольський); Для того, щоб уявити в різних обставинах саме дану людину,.. потрібні не принагідні, а цілеспрямовані спостереження над людиною (з журналу); Непостійний клієнт; Оказіональними для сучасної української літературної мови є активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -ш (з посібника); Іноді козенятко мчало швидше й висувалось головою з-за неї; тоді тринога, безсила мати напружувала всі свої сили, щоб бігти врівень з козеням, щоб яка шалена куля не влучила в нього (О. Досвітній).

МІНЛИ́ВИЙ (який швидко змінюється; який зазнає різких змін тощо), ЗМІ́ННИЙ, ПЕРЕМІ́ННИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ЗМІНЛИ́ВИЙ розм., ПЕРЕМІ́НЛИВИЙ розм., ВЕРЕДЛИ́ВИЙ розм.; НЕСТА́ЛИЙ, НЕСТІЙКИ́Й, ПЕРЕПА́ДИСТИЙ діал. (про погоду, настрій тощо); ПЕРЕЛИ́ВЧАСТИЙ (про барви). Нічна дорога, освітлена жовтуватим мінливим світлом фар, наче пропадає з його зору (Є. Гуцало); Чим живеш? Чого бажаєш? В чім змінне ти (серце) і в чім постійне? (І. Франко); До вечора точився бій з перемінним успіхом (П. Кочура); Непостійна була натура в Яші Дерези. У нього що не день, то й нове якесь захоплення (О. Донченко); Мої очі блищали, бо з полотна дивились вже на мене ті змінливі зелені вогні і старе золото пишного волосся (М. Коцюбинський); І звивавсь-розвивавсь у кадильній імлі Чорнооких красунь перемінливий рій (М. Чернявський); По Дніпру біліють вередливі піскуваті мілини (І. Нечуй-Левицький); Були вони (очі) й кольору невловимого та несталого, бо мінилися щогодини, щохвилини (О. Ільченко); Нестійкі врожаї; Перепадиста зима: то сніг, то дощ (Словник Б. Грінченка); Яринка дивилась на окуня, на сіро-зелені переливчасті узори на ньому (О. Донченко). — Пор. 2. рухли́вий.

НЕПОСТІ́ЙНИЙ (який часто змінює свої звички, погляди, настрій і т. ін.), НЕСТА́ЛИЙ, НЕВРІВНОВА́ЖЕНИЙ, НЕРІ́ВНИЙ (який не має душевної рівноваги, впадає в крайнощі). Непостійна була натура в Яші Дерези. У нього що не день, то нове якесь захоплення (О. Донченко); — Се чоловік неспокійний і несталий, натура бунтівнича (І. Франко); Мої сини — як зима і весна. Старший — меткий і проворний, як задерикуватий зимовий день. Молодший — неврівноважений, як весняна повінь (Ю. Яновський); — Ти пробач.., Я з тобою і нерівний, і розкиданий (В. Еллан). — Пор. 2. нестійки́й.

НЕСТІЙКИ́Й (непостійний у своїх поглядах, переконаннях і т. ін., який легко піддається чужому впливу), НЕТВЕРДИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й, НЕТРИВКИ́Й рідше, ХИБКИ́Й, БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ підсил. розм. (який не має твердості в характері, поглядах). Ворожа агітація завжди розраховує на найбільш нестійких з-поміж нашого середовища (П. Тичина); Іван Франко своїм гострим словом карає, б'є всіх тих, хто в любові своїй до України нетвердий і легковажний (П. Тичина); (Кассандра:) Він (Долон) такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри, до кітари він удався, до весняних пісень... (Леся Українка); (Явдоха:) І ви, діду, його недолюблюєте? (Кирило:) Хай його Бог любить!.. Хибкий він та нещирий — і нашим, і вашим слугує (Панас Мирний); Крізь відчинені двері голос Мирона: "..Ми повинні закликати до порядку.. Рипнюка, нам не потрібен такий безхребетний секретар..." (М. Зарудний). — Пор. 1. непості́йний.