непроглядний

ГУСТИ́Й (про туман, дим і т. ін. — який складається з близько розташованих дрібних краплин, часток), ЩІ́ЛЬНИЙ. Насувала осінь сумна з густими туманами, з темними непроглядними ночами (Панас Мирний); Витяг (Каранда) з пачки нового демократичного "біломора", старанно розпалив його, попихкав і напнув між собою й співбесідником щільну димову завісу (Ю. Шовкопляс). — Пор. непрогля́дний.

НЕПРОГЛЯ́ДНИЙ (про темряву, туман, дим і т. ін. — у якому не можна нічого побачити; про гілля, хмари і т. ін. — крізь який не можна проникнути поглядом), НЕПРОНИКНИ́Й, НЕПРОНИ́КЛИВИЙ рідше; НЕПРОЗО́РИЙ, НЕВИДЮ́ЩИЙ рідше (про темряву, туман і т. ін.); СЛІПИ́Й підсил. (про темряву, ніч, хуртовину тощо). У непроглядному сніговому вихорі, стомлений і засліплений, він зовсім втратив орієнтацію (В. Козаченко); У непроглядному гаю тихо, як у церкві (Марко Вовчок); Попереду були лише снігові замети, вкрита непроникним туманом ніч — і все (Я. Качура); Небо закутане в небілене полотно — суворе, жорстке, непроникне (О. Копиленко); Від болючих думок щось обривалось у ньому, і здавалося — вечір ставав невидющим і важким, неначе хмара (М. Стельмах); І ми побачили в імлі, За хуртовиною сліпою, Шматочок рідної землі (М. Упеник). — Пор. 1. густи́й, 1. те́мний.

ТЕ́МНИЙ (позбавлений світла, погано освітлений; кольором близький до чорного тощо), ТЕ́МРЯВИЙ розм.; НЕВИ́ДНИЙ (в якому або крізь який не можна нічого розглядіти); БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ (про ніч); БЕЗЗО́РЯНИЙ (про ніч — без зірок); БЕЗМІ́СЯЧНИЙ (про ніч — без місяця); ПОСУТЕНІ́ЛИЙ (який став темним). "Апартаменти" справді були досить прості. То була друга половина звичайної хатки, брудна й темна (В. Винниченко); По ночах біля вікон бовваніли якісь темні фігури і тислись попід парканами (М. Коцюбинський); Осінній день удався теплий, сонячний і здавався Корецькому тут, серед цієї брудної темрявої камери, не осіннім, а весняним (Б. Грінченко); Ой темна нічка та невидная (пісня); В грудневі безпросвітні ночі Читали в хаті букварі (А. Малишко); В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею часто чути було притамовані оклики: — Стій! Хто йде? (С. Скляренко); Ніч опустилася над полем бою — тиха, безмісячна (В. Собко); Ввечері Ніна Дмитрівна вийшла з бібліотеки через чорний хід і пройшла посутенілим парком (Л. Первомайський). — Пор. непрогля́дний.