1. Словник синонімів української мови

непідкорення

НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВО розм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВО книжн., БУНТА́РСТВО поет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); — Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат (Тагор): нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непідкорення — непідко́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. непідкорення — -я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непідкорення — НЕПІДКО́РЕННЯ, я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора. – Все для них [партизанів] зроблю бувало, а вже коли з села йдуть, прошу: дайте мені шомполів, ніби за непідкорення (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. непідкорення — НЕПІДКО́РЕННЯ, я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора. — Все для них [партизанів] зроблю бувало, а вже коли з села йдуть, прошу: дайте мені шомполів, ніби за непідкорення (Збан., Єдина, 1959, 237). Словник української мови в 11 томах