1. Словник української мови в 11 томах

непідкорення

НЕПІДКО́РЕННЯ, я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора.

— Все для них [партизанів] зроблю бувало, а вже коли з села йдуть, прошу: дайте мені шомполів, ніби за непідкорення (Збан., Єдина, 1959, 237).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непідкорення — непідко́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. непідкорення — -я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непідкорення — НЕПІДКО́РЕННЯ, я, с. Відмова або небажання підкоритися кому-небудь; непокора. – Все для них [партизанів] зроблю бувало, а вже коли з села йдуть, прошу: дайте мені шомполів, ніби за непідкорення (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. непідкорення — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. Словник синонімів української мови