несвіжий

БРУДНИ́Й (про зовнішній вигляд кого-, чого-небудь — покритий брудом, немитий і т. ін.), ЗАБРУ́ДНЕНИЙ, ЗАМА́ЗАНИЙ розм., ВИ́МАЗАНИЙ розм., ЗАВО́ЖЕНИЙ розм., ЗАМА́ЩЕНИЙ розм., ЗАВА́ЛЯНИЙ діал.; ЗАМУ́РЗАНИЙ розм., ЗАШМАРО́ВАНИЙ розм., МУРЗА́ТИЙ розм. (звичайно про людину або частини її тіла); ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм. (про людину); ЧО́РНИЙ (про те, що раніше мало інший колір, — покритий брудом, пилом, сажею і т. ін); НЕСВІ́ЖИЙ, ЗАНО́ШЕНИЙ, ЗАТА́СКАНИЙ розм. (про одяг, білизну і т. ін. — який був у вжитку, довгому використанні); ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, ЗАСМАЛЬЦЬО́ВАНИЙ, ЗАСА́ЛЕНИЙ (забруднений чим-небудь масним); ЗАМА́ЦАНИЙ розм., ЗАХВА́ТАНИЙ розм. рідше (з плямами від частого хапання); НЕЧИ́СТИЙ (як менш категоричне, пом'якшене позначення цієї ознаки). А там, на обрії не вершник таємничий, Ні! Будить заспаних і недолугих кличе Брудний, замурзаний веселий тракторист (М. Рильський); Ковалів довго витирав ганчіркою забрудненого стільця, нарешті запросив Бачуру сісти (М. Чабанівський); Ми йдемо додому, всі такі замазані, чудні (В. Сосюра); Ходив Яшко зашмарований, з залізяччям у кишені, а гордість була написана і на завше замащеному обличчі, і в колючих, насмішкуватих очах (В. Большак); Яка вона (дитина) не є — хай іншим видається вона й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона й найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Ю. Збанацький); Просовують до його (нього) рученята голі чорномазі діти, страшні, сухі, тремтять од холоду.. (Панас Мирний); — Принеси мені, Килино, води та насип у ночви; а ти, Явдохо, помий мені ноги, бо, бач, які чорні — бувало командує (Кирило) (Панас Мирний); На ньому була несвіжа сорочка, розхристана на грудях (Григорій Тютюнник); На голові заношена, ще, видно, окопна шапка (О. Гончар); Вона дала Лукії не одну, а кілька засмальцьованих, розтріпаних книжок (О. Донченко); Сергій дістав з кишені зім'ятого замацаного конверта (Ю. Мушкетик); Чи в неділю, чи в свято йду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці й помию собі руки й ноги (І. Нечуй-Левицький).

НЕСВІ́ЖИЙ (про воду, продукти харчування — який довго зберігається і втратив свої природні якості), СТАРИ́Й, ДА́ВНІЙ розм., ДАВНІ́ШНІЙ розм.; ЗАЛЕ́ЖАНИЙ, ЗЛЕ́ЖАНИЙ, ЛЕ́ЖАНИЙ рідше (який зіпсувався від тривалого лежання й поганого зберігання). Несвіжий хліб; Несвіжий чай; Старе сало; — Це вже давня (вода) ... Я ходила свіжої напитись, — каже Уляна (Панас Мирний); Хлопці переступили поріг, і вже в сінях ударив їм у ніс запах злежаної муки (Григорій Тютюнник).

НЕСВІ́ЖИЙ (про вигляд людини, її обличчя і т. ін. — який свідчить про втому, немолодий вік тощо; який утратив свіжість, бадьорість); ПОТЕ́РТИЙ розм. (про вигляд людини); ПОМ'Я́ТИЙ розм., ЗІМ'Я́ТИЙ розм., ПРИМ'Я́ТИЙ розм. (про вигляд людини; про обличчя — змарнілий, покритий зморшками). Зморилися здорово, так, що весь час по роботі лежав — та й тепер такий несвіжий, важкий (М. Коцюбинський); На палубі страшна біганина — люди військові в погонах, але досить потертого вигляду (Ю. Яновський); Він, видно, щойно прокинувся, бо був брезклий, чимось невдоволений, пом'ятий (Ю. Збанацький); На порозі зупинився якийсь чоловічок з пом'ятим, безбровим лицем, безбарвними очима (В. Козаченко); Її зім'яте, бліде обличчя, суха постать не викликали інших почуттів, крім жалю (П. Кочура); На його прим'ятому, втомленому лиці блукала посмішка (Ю. Шовкопляс).