1. Словник синонімів української мови

обвинувачувати

ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно). — Док.: звинува́тити, обвинува́тити, інкримінува́ти, оска́ржити, приписа́ти, приши́ти. Мене звинувачували у злочинній м'якості, лібералізмові (Ю. Мушкетик); — Ти довідався, в чому його обвинувачують? — Довідався. Погана його справа (З. Тулуб); Не його треба за розлуку винити (О. Гончар); Великої кривди зазнала (Докія) від людей. І вона винуватила цих людей за все: за свої муки й сльози, за своє дитинство безрадісне, безлюбовне (Б. Грінченко); — Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Г. Епік); (Сімон:) Я оскаржую.. Євгенія Грушку (І. Франко); Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Л. Забашта).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвинувачувати — обвинува́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обвинувачувати — Винувата, винуватити, звинувачувати, скаржити, оскаржувати, складати вину <�пеню> на; юр. притягати до відповідальности. Словник синонімів Караванського
  3. обвинувачувати — -ую, -уєш, недок., обвинуватити, -ачу, -атиш, док. 1》 у чому і без додатка, перех. Покладати вину на кого-небудь за щось; вважати винним, звинувачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обвинувачувати — Винуватити, звинувачувати, звинуватити, позвинувачудати, повинувачувати, повинуватити, увинувачувати, увигіуватити, поувинувачувати, закидати, закинути, позакидати, заскаржувати, заскаржити, позаскаржувати, оскаржувати, оскаржити, пооскаржувати, ускаржувати, ускаржити, повскаржувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. обвинувачувати — ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док. 1. кого, що у чому і без дод. Покладати вину на кого-небудь за щось; уважати кого-небудь винним; звинувачувати. Словник української мови у 20 томах
  6. обвинувачувати — Обвинува́чувати, -ва́чую, -ва́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обвинувачувати — ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док. 1. у чому і без додатка, перех. Покладати вину на кого-небудь за щось; вважати винним, звинувачувати. Словник української мови в 11 томах
  8. обвинувачувати — Обвинувачувати, -чую, -єш сов. в. обвинуватити, -чу, -тиш, гл. Обвинять, обвинить. Ном. № 13545. Нікого не обвинувачуйте криво. Єв. Л. III. 14. Назирали, чи сцілить у суботу, щоб обвинуватити його. Єв. Мр. III. 2. Словник української мови Грінченка