обжитися

ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка, АКЛІМАТИЗУВА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОСВО́ЇТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КНУТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КНУТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КТИСЯ з ким-чим і без додатка, ВТЯГНУ́ТИСЯ (УТЯГНУ́ТИСЯ) у що і без додатка, ВТЯГТИ́СЯ (УТЯГТИ́СЯ) у що і без додатка, ОБІЗНА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., ПРИСВО́ЇТИСЯ розм., ОБЖИ́ТИСЯ розм., ОББУ́ТИСЯ з чим і без додатка, розм., ОЗВИЧА́ЇТИСЯ розм., ОГО́ВТАТИСЯ (ОБГО́ВТАТИСЯ) перев. без додатка, розм., ОБІМ'Я́ТИСЯ розм., ОБТЕ́РТИСЯ розм., ОГЛЕ́ДІТИСЯ (ОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм., ПРИГЛЯ́ДІТИСЯ (ПРИГЛЕ́ДІТИСЯ) розм., ОБХОДИ́ТИСЯ розм., ОБСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ОЖИ́ТИСЯ діал., ПРИНАТУ́РИТИСЯ діал.; ПРИСТОСУВА́ТИСЯ, ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИТЕРПІ́ТИСЯ розм. (перев. до неприємного). — Недок.: звика́ти, звика́тися, призвича́юватися, акліматизува́тися, осво́юватися, обвика́ти, обвика́тися, втя́гуватися (утя́гуватися), втяга́тися (утяга́тися), обізнава́тися, привика́ти, присво́юватися, обжива́тися, оббува́тися, озвича́юватися, ого́втуватися (обго́втуватися), обсві́дчуватися, ожива́тися, принату́рюватися, пристосо́вуватися, притира́тися, прите́рплюватися. Поступово очі звикали до темряви (О. Гончар); Треба було.. звикатися з новою школою, з дітьми (С. Васильченко); Коли очі мої призвичаюються до темряви, я починаю примічати людей (П. Колесник); — Дмитре Івановичу!.. Ну як, голубе, обжився на новому місці? Додому не тягне? — Цілком акліматизувався (Ю. Збанацький); Тамара освоюється з поганим світлом і раптом бачить Женю і Галю (А. Хижняк); Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (І. Ле); Були й такі (загони), що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою (А. Хорунжий); Дмитро трудно привикав до людей, а з Туром зійшовся легко, без внутрішньої напруги і незручності (М. Стельмах); Після.. ясного сонця вони довго не могли оббутись з темрявою й нічого не бачили в темній крамниці (І. Нечуй-Левицький); — Це нічого, — думав він, — що я сплохував трохи на перший раз: привикну, придивлюсь, озвичаюсь... (С. Васильченко); Мешканці сорок дев'ятого номера поволі оговтувались. За кілька хвилин уже можна було розібрати, що в приміщенні є ліжко, невеличкий столик, два скалічені стільці (С. Добровольський); — Заждіть-бо, які ж скорі! Нехай він трохи обсвідчиться в нас (Марко Вовчок); Подібно до інших, уже принатурилась (Ліда) до того, щоб жити в стані напнутих нервів, постійної настороги (О. Гончар).

РОЗБАГАТІ́ТИ (стати багатим), ЗАБАГАТІ́ТИ, РОЗЖИ́ТИСЯ, ОБЖИ́ТИСЯ розм., РОЗХАЗЯЙНУВА́ТИСЯ (РОЗХАЗЯЮВА́ТИСЯ) розм., ЗАПОМОГТИ́СЯ розм., ОПЕРИ́ТИСЯ (ОПІРИ́ТИСЯ) розм., ОПЕРНА́ТІТИ розм. (завівши господарство, нажити достатків); ЗАПАНІ́ТИ розм., РОЗПАНО́ШИТИСЯ розм., РОЗПАНОШІ́ТИ розм. (ставши паном). (Старшина:) Не думав уже й жениться, а от розбагатів — гарної жінки захотілось... (І. Карпенко-Карий); — Дервіш зібрав грошей силу-силенну і забагатів (М. Коцюбинський); Розживемося, як у пастухи наймемося: тоді буде все село в боргу (приказка); Трохи та потроху обжився він, почав підніматись на ноги, у силу вбиратись (Панас Мирний); Він довгенько був волосним старшиною.., купив попереду тридцять десятин землі, а потім розхазяйнувався і прикупив ще сто двадцять десятин (І. НечуйЛевицький); Ви, дурні, гадаєте: "От піду, зароблю в Бориславі, — запоможуся!" (І. Франко); Запомігся дуже: має теперка з тисячу карбованців (Словник Б. Грінченка); (Старик 1-й:) Один (старшина) прокрався, другий запанів, той розпився, той розбестився... (М. Кропивницький). — Пор. збага́чуватися.