обирати
ВИБИРА́ТИ (виділяти за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших істот, предметів), ВІДБИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ. — Док.: ви́брати, відібра́ти, обра́ти. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М. Коцюбинський); Довелося відбирати найдужчих, найвитриваліших, тільки таких, що не мали поранень (В. Кучер); Чому саме цей, зручний для оглядин, столик він обрав для себе? (І. Ле). — Пор. 1. добира́ти.
ВИБИРА́ТИ (про місце — знаходити, звільняти для певної мети як зручне, придатне), ОБИРА́ТИ, ПРОБИРА́ТИ розм. — Док.: ви́брати, обра́ти, пробра́ти. Настав час вибирати місце під літній табір (О. Гончар); Танки обрали для свого нищівного удару саме позиції лейтенанта Широніна (І. Ле); Чоловіки пробирали собі місце, щоб сісти ближче до сусіда або свата (Л. Яновська).
ВИБИРА́ТИ кого ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без додатка (призначати, виділяти голосуванням для виконання певних обов'язків), ОБИРА́ТИ, ОББИРА́ТИ заст. — Док.: ви́брати, обра́ти, обібра́ти. Одностайне Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана (Т. Шевченко); Степан був активістом, його якось навіть обрали до місцевкому профспілки (В. Кучер); Клима обібрали в волості за голову (І. Нечуй-Левицький).
ВИБИРА́ТИ (надавати перевагу кому-, чому-небудь, вважаючи кращим), ОБИРА́ТИ, ОБЛЮБО́ВУВАТИ. — Док.: ви́брати, обра́ти, облюбува́ти. В тебе сьогодні сватання, от ми й вирішили проситися в свати. Будемо разом жениха вибирати (М. Ю. Тарновський); — Оберу собі таку (жінку), що і добра, і тиха, а до того гарна, як ясочка... (Марко Вовчок); Кожен з бояр облюбував собі дружку (Ф. Бурлака).
ЧИ́СТИТИ (зрізати, знімати шкірку, лушпайку тощо), ОБЧИЩА́ТИ, ОЧИЩА́ТИ (ОЧИ́ЩУВАТИ рідше), ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ТЕРЕБИ́ТИ розм., ОБТЕРІ́БЛЮВАТИ діал.; ОББИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ рідше (шкаралупу, лушпиння тощо). — Док.: почи́стити, обчи́стити, очи́стити, облупи́ти, обтереби́ти, обібра́ти. Уляна чистила картоплю, все ще надіючись на допомогу невістки (Григорій Тютюнник); Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний); "Кумпан" сидів у кухні за столом, покритим картатою цератою, хукаючи на пальці, обчищав з мундирів щойно зварену картоплю (П. Загребельний); Дубковський мовчки вихопив.. гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Л. Первомайський); Картопля була в лушпинні, її треба було теребити (І. Франко); Фросина мовчить. Оббирає бараболю на завтра (Є. Гуцало).
Значення в інших словниках
- обирати — обира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обирати — Вибирати, віддавати перевагу, добирати; Р. оббирати. Словник синонімів Караванського
- обирати — -аю, -аєш, недок., обрати, оберу, обереш, док., перех. 1》 Вирізняти, відбирати за якою-небудь ознакою. || Надавати перевагу комусь, чомусь перед ким-, чим-небудь іншим. 2》 ким, на (в, за) кого, до чого, в що, з інфін. і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обирати — ОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРА́ТИ, оберу́, обере́ш, док., кого, що. 1. Виділяти, відбирати за якою-небудь ознакою. Серед командирів батальйонів уже давно виробився зухвалий гвардійський звичай – заздалегідь обирати пункти, ще зайняті ворогом... Словник української мови у 20 томах
- обирати — обира́ти чистити (ср, ст): Живо бери запаску, обирай бульбу, мий начиння, полощи салату, полуднє підходить, час обід видавати (Цегельська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- обирати — обра́ти / обира́ти (свою́) сте́жку (стежи́ну, доро́гу і т. ін.) яку, чого і без додатка. Визначити, вирішити, чим займатися, як жити. Фразеологічний словник української мови
- обирати — Обира́ти, -ра́ю, -ра́єш; див. оббира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обирати — ОБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРА́ТИ, оберу́, обере́ш, док., перех. 1. Виділяти, відбирати за якою-небудь ознакою. Серед командирів батальйонів уже давно виробився зухвалий гвардійський звичай — заздалегідь обирати пункти, ще зайняті ворогом... Словник української мови в 11 томах