облити

ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ), ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ), ОБТО́ВПИТИ розм., ОБСТА́ТИ розм., ОБСИ́ПАТИ (ОСИ́ПАТИ) рідше, ОКО́ЛИТИ рідко, ОБЛІПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛИ́ПНУТИ підсил. розм., ОБЛЯГТИ́ підсил. розм., ОБСІ́СТИ підсил. розм., ОБЛИ́ТИ підсил. розм., ОБІЛЛЯ́ТИ підсил. розм.; ОБСКО́ЧИТИ розм., ОБАРА́НИТИ розм. (швидко і раптово). — Недок.: ото́чувати, оточа́ти рідко обступа́ти (оступа́ти), опада́ти (обпада́ти), обстава́ти, обсипа́ти (осипа́ти), обсипувати (оси́пувати) рідко облі́плювати, облипа́ти, облипнути, обляга́ти, обсіда́ти, облива́ти. Танкісти і дівчата оточили молодих (О. Довженко); Кілька колгоспників обступили новеньку машину (Г. Епік); Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні сини оступали його, мов бір (Ю. Яновський); Собаки обпали робітників, сікалися до ніг (І. Франко); Вся увага на двері, за якими засідає комісія, всі поглядами на того, хто виходить звідти. Коли вийде, одразу обтовплять його (О. Гончар); Деякі вже обстали купу дівчат навкруги і жартували (І. Нечуй-Левицький); — Діти! — звернувся він до табунця босої простоголової дітвори, що вже встигла околити й дівку, і повозку (Л. Яновська); Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (М. Руденко); Контору відкривають аж в дев'ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан); Треба нам не прогавити князя. Бо як обсядуть його, тоді не проб'єшся й слово мовити (П. Загребельний); В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський); Антін Андрійович по-молодецькому скочив з коня, і його мов зграя гавенят, миттю обаранили діти (С. Добровольський).

ОБЛИВА́ТИ (поливати водою або якоюсь рідиною кого-, що-небудь по всій поверхні або з усіх боків), ОБДАВА́ТИ, УЛИВА́ТИ (ВЛИВА́ТИ), ОМИВА́ТИ (про сльози, піт); ОБ'ЮШУВАТИ розм. (про піт, кров). — Док.: обли́ти, обілля́ти, обля́ти рідше обда́ти, ули́ти (вли́ти), оми́ти, об'юшити. Пані вже обливала Ядзю водою (Н. Кобринська); Негода.. і там своє бере! Коли не дощем обдає крізь лиху оселю, то в вікна (залазить) (Панас Мирний); Кров, що вливала руки,.. холоділа (Марко Вовчок); Матері зомліли в горі,.. і сльози пекуча хвилька омиває щоки темні (О. Гуреїв); За цим снопом пішли інші, і коли їх стало дев'ять, піт зовсім об'юшив мене (М. Стельмах).

ОПОВИВА́ТИ (про світло, темряву тощо — поширюючись, заповнювати собою навколишній простір), ОГОРТА́ТИ (ОБГОРТА́ТИ), ОБКУ́ТУВАТИ (ОКУ́ТУВАТИ), ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), ПОВИВА́ТИ, ОБЛИВА́ТИ, ОХО́ПЛЮВАТИ (ОБХО́ПЛЮВАТИ), ОБЛЯГА́ТИ, ОКРИВА́ТИ, ВГОРТА́ТИ (УГОРТА́ТИ) рідше, СПОВИВА́ТИ рідше; ОПУСКА́ТИСЯ на що (окутувати собою що-небудь). — Док.: опови́ти, огорну́ти (обгорну́ти), обку́тати (оку́тати), обійня́ти (обня́ти), покри́ти, вкри́ти (укри́ти), пови́ти, обли́ти, обілля́ти, охопи́ти (обхопи́ти), облягти́, окри́ти, вгорну́ти (угорну́ти), спови́ти, опусти́тися. Вечір захопив її на скрині, темрява оповила хату (М. Коцюбинський); Запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю (М. Старицький); Важкий присмерк лягав на землю, обгортав хати, тини, дерева (Л. Первомайський); Темрява обкутала все (О. Досвітній); Вечірні сутінки окутували ліс (А. Шиян); Вже й ніч землю обіймає (Марко Вовчок); Блідо-рожеве світло потиху лилося з ліхтаря, покриваючи всю кімнатку якоюсь таємною напівтемрявою (Г. Хоткевич); Місяць крався по небу і своїм срібним світом, мов серпанком, укривав долину (Панас Мирний); З-за густого жита пишно викотилось сонце і облило зелені ниви червоним огнем (І. Нечуй-Левицький); На заході півнеба охопили нерухомі заграви (О. Гончар); Темнота обхопила його при вході (І. Франко); Хоч ніч облягає, та в пітьмі глибокій Вже грають-палають досвітні вогні (В. Еллан); Темна.. ніч окрила землю (І. Франко); Присмерки уже вгортали землю (М. Рильський); Сизий присмерк сповиває сусідні верхи (В. Бабляк); Сірий похмурий вечір опускався на землю (М. Стельмах). — Пор. 2. напо́внити.

ПОЛИВА́ТИ (ллючи воду або іншу рідину, робити мокрим, вологим когось, щось), ОБЛИВА́ТИ, ПРИЛИВА́ТИ, ПІДЛИВА́ТИ розм., ПОЛОСКА́ТИ розм., МИ́ТИ розм. — Док.: поли́ти, полля́ти рідше обли́ти, обілля́ти рідше прили́ти, прилля́ти рідше підли́ти, піділля́ти рідше. Нимидора поливала розсаду на грядках (І. Нечуй-Левицький); Чорна річка, розбурхана серед ночі, сердилась, налітала на берег, обливаючи босі ноги знахарки теплою водою (А. Шиян); Приливали доріженьку, Таки пилом пала; Розважали матусеньку, Таки з лиця спала (пісня); Ой вийду я у садочок, Буду виглядати, Чи не вийде моя мила Рути підливати? (С. Руданський); Шумлять сосни. Полоще їх дрібний, дошкульний дощ... (П. Колесник); То пропаде вода між камінням і вурчить десь в глибині, то знов вискочить, засміється і миє пласке каміння (Г. Хоткевич).