обмежовувати
ОБМЕ́ЖУВАТИ (установлювати певні межі чого-небудь), ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ЗВУ́ЖУВАТИ, ЛОКАЛІЗУВА́ТИ, ЛІМІТУВА́ТИ. — Док.: обме́жити, зву́зити, локалізува́ти, лімітува́ти. Вигадують (дорослі) для підлітка різні правила, обмежують його бажання (О. Гончар); Обмежовувати джерела творчості зовсім не наша програма, ми, якраз навпаки, хочемо розширити та поглибити її (М. Коцюбинський); Так он яка ти, пані доле! Поволі звужувала коло Бажань, і вже не маю часу, Щоб вийти на безжурну трасу (І. Муратов); Вона (Центральна Рада) одразу локалізувала петроградську авантюру більшовиків (А. Головко); Статус дипломата значною мірою лімітував його (І. Кулика) громадську і літературну діяльність у Канаді (з журналу).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обмежовувати — обмежо́вувати 1 дієслово недоконаного виду визначати межі чогось рідко обмежо́вувати 2 дієслово недоконаного виду відокремлювати; бути межею Орфографічний словник української мови
- обмежовувати — I -ую, -уєш, недок., обмежувати, -ую, -уєш, док., перех., заст. Вирізняти, визначати межі чого-небудь. Обмежувати поле. II див. обмежувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обмежовувати — ОБМЕЖО́ВУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., заст. Виділяти, визначати межі чого-небудь. Обмежувати поле. ОБМЕЖО́ВУВАТИ² див. обме́жувати. Словник української мови в 11 томах
- обмежовувати — ОБМЕЖО́ВУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОБМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, чим і без дод. Виділяти, визначати межі чого-небудь. Узяв [селянин] і зайняв садибу самоправно. Словник української мови у 20 томах