обруч

ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Гризельда посадила поруч з собою Мавру, а проти себе її небогу Тодозю (І. Нечуй-Левицький); Я тихо йшов з тобою поряд. Юрби шумлива течія. За теплий твій, несмілий погляд Спасибі, радосте моя! (Т. Масенко); (Катря:) З тобою я в підзамче: я клялась, Що ні на крок не відступлю від тебе — І битися ми будем попліч вдвох, І умремо... (М. Старицький); Ось вони обидва стоять перед нами пліч-о-пліч (О. Довженко); І опліч пішли в полонинах, На сяйво одної мети, Два велетні, два двоєдиних По крові й по мові — брати! (С. Крижанівський); Обіч, за кілька кроків, — кузня. Двері були зачинені (А. Головко); До самої стежки, що круто спадала до Вужачої, вони йшли обік (Л. Юхвід); Сьогодні, коли перечитую ті розгублені пожовклі листочки, здається іноді, що не я те переживала, — здається — неначеб я йшла побіч — і гляділа на себе... (Уляна Кравченко); — Ти думаєш, — ..почала Галя, — ..легко мені дивитись на життя батькове побік з життям добрих людей? (Панас Мирний); Ставок недалечко, під боком у комуни (О. Донченко); (Карпо Карпович:) Чуже бачимо під лісом, свого не бачимо під носом (А. Крижанівський); Пійде обруч із паніматкою (П. Куліш); Гора, в ній нора з дверима, побіля товстий явір (М. Кропивницький); Кумова хата стоїть підспіль з моєю (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. бли́зько.

I. ПО́РЯД (в одному ряді, на одній лінії, на однаковому рівні), РЯ́ДОМ, РЯДКО́М, ВРЯД (УРЯ́Д), О́БРУЧ розм. рідше, СУ́СПІЛЬ розм., ПО́МІЖ діал.; ПО́КОТОМ (на землі, на підлозі). Серед назв музичних інструментів поряд з однослівними є багато складних (з журналу); Бійці присіли рядом, болгарським затяглися тютюном (І. Гончаренко); А коси — дзень... Чи то не коси? В зелені хвилі весла б'ють, І косарі, мов ті матроси, Рядком, веслуючи, пливуть... (М. Нагнибіда); Стахурський налив усім вина і виставив шклянки вряд (Ю. Смолич); Доми їхні стояли суспіль, і так вони вдвох товаришували, що водою не розіллєш (переклад М. Лукаша); У трьох дворах поміж вигинула скотина (Словник Б. Грінченка); У курені на помості сплять покотом чоловіки (А. Головко).

ОБРУ́Ч (зігнута кільцем металева, дерев'яна і т. ін. смуга, штаба), О́БІД, ПОКОТЬО́ЛО (іграшка у вигляді такого обруча). Виноградарі ладнають Обручі на бочки винні (М. Нагнибіда); Серед хати біля кобилиці дід.. стругав обід (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обруч — о́бруч прислівник поряд незмінювана словникова одиниця розм., рідко обру́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. Обруч — див. ПОРУЧ. Словник синонімів Караванського
  3. обрУч — (на колесі) обід, шина; обручик. Словник синонімів Караванського
  4. обруч — I присл., рідко. Попідруки, попідручки. II присл., розм., рідко. Те саме, що поряд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обруч — О́БРУЧ, присл., розм., рідко. Те саме, що по́ряд. ОБРУ́Ч, а, ч. 1. Зігнута кільцем металева, дерев’яна і т. ін. штаба; о́бід. — Що це воно за пані!.. Чи надула спідниці, чи намостила обручів під сукню, що така товста (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. обруч — О́БРУЧ, присл., розм., рідко. Те саме, що по́ряд¹. ◇ (1) Обручі́ розсиха́ються / розсо́хлися у кого, зневажл. – хто-небудь втрачає здатність розбиратися в чомусь, діяти розумно, розсудливо. Словник української мови у 20 томах
  7. обруч — ло́пнути, як обру́ч на ді́жці, жарт. Виявитися ненадійним, нетривким, сумнівним; зазнати краху, невдачі і т. ін. Але комірник навіть не підозрював, що його план лопне, як обруч на діжці (В. Логвиненко). обручі́ розсиха́ються / розсо́хлися у кого, зневажл. Фразеологічний словник української мови
  8. обруч — О́бруч з ким, присл. обру́ч, -ча́, -че́м; обручі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. обруч — Обруч нар. Рядомъ съ кѣмъ. Пійде обруч із паніматкою. К. ДС. 7. --------------- Обруч, -ча м. 1) Обручъ на кадкѣ, бочкѣ и проч., въ рыболовномъ снарядѣ назыв, ятір и пр. Шух. І. 227. см. также решітка 5. Шух. І. 167. Словник української мови Грінченка