обімлівати
НЕПРИТО́МНІТИ (впадати в непритомність); МЛІ́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), ОБІМЛІВА́ТИ розм., ОБМИРА́ТИ розм., ОМЛІВА́ТИ рідше (знемагати, слабнути до втрати свідомості, перев. від сильного душевного потрясіння, від фізичної слабості, хвороби). — Док.: знеприто́мніти, зомлі́ти (зімлі́ти), умлі́ти (вмлі́ти), обімлі́ти, обме́рти, омлі́ти. Бахнув постріл, щось ударило по голові, і Федя знепритомнів (М. Трублаїні); Врешті він почув, що мліє. — Стій... не можу... — шепнув він, опускаючись додолу (М. Коцюбинський); Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Марко Вовчок); І що тільки в церкві дяк "Іже" заспіває, Бідна баба у кутку Мало не вмліває (С. Руданський); Слідом за нею вийшли Павло з Катрею, і Оленка мало не обімліла (В. Кучер); Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він.. і плаче, і сам людей лає (Марко Вовчок).
ТЕ́РПНУТИ (про тіло або його частини — втрачати чутливість), НІМІ́ТИ, ЦІПЕНІ́ТИ, ДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ, ЗАТЕРПА́ТИ, КЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯКА́ТИ, ЗАМЛІВА́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), ОБІМЛІВА́ТИ розм., УКЛЯКА́ТИ (ВКЛЯКА́ТИ), ЗАТІКА́ТИ, ПОТЕРПА́ТИ розм. — Док.: зате́рпнути, оте́рпнути (оте́рпти), занімі́ти, онімі́ти, заціпені́ти, задерев'яніти, подерев'яні́ти, закля́кнути (закля́кти), замлі́ти, зомлі́ти, умлі́ти (вмлі́ти), обімлі́ти, укля́кнути (вкля́кнути), укля́кти (вкля́кти), затекти́. Вдруге за ці короткі хвилини відчув солдат Дем'ян.., що ноги йому терпнуть, потерпає цілий і аж вгинається під ним сама земля (Ю. Смолич); Страшенно нила права нога: за цілий день і не присядеш. Лівиця німіла (І. Цюпа); Кличу батька, кажу: упала, нога заніміла (Ганна Барвінок); Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарки і ціпеніло від того все тіло (Н. Рибак); По роботі налягала втома, тіло дерев'яніло (М. Ю. Тарновський); Безповітряна, нестерпна спека душила його.. З кожним кроком провалювався в задушливу трясовину, чадіючи і затерпаючи весь (О. Гончар); Солдати нетерпляче тупцялися на місці, ноги їх клякли (З. Тулуб); Б'ється Остап і рубається, а правиця козацька зомліває (Марко Вовчок); В опівночі очі слабнуть, пальці умлівають (В. Стефаник); Ноги обімліли; Сонце стало примеркати, Став Зміяра уклякати (І. Манжура); (Петро:) Що його так стояти зв'язаним — руки затікають (В. Собко). — Пор. 1. закля́кнути.
Значення в інших словниках
- обімлівати — обімліва́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- обімлівати — [об'імл'іватие] = обомлівати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- обімлівати — і рідко обомлівати, -аю, -аєш, недок., обімліти і рідко обомліти, -ію, -ієш, док., розм. 1》 Слабнути до втрати свідомості під впливом якого-небудь сильного почуття. || Завмирати на якусь мить від чого-небудь несподіваного (переляку, здивування і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обімлівати — ОБІМЛІВА́ТИ і рідко ОБОМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІМЛІ́ТИ і рідко ОБОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Слабнути до втрати свідомості під впливом якого-небудь сильного почуття. Слідом за нею вийшли Павло з Катрею, і Оленка мало не обімліла (В. Словник української мови у 20 томах
- обімлівати — ОБІМЛІВА́ТИ і рідко ОБОМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІМЛІ́ТИ і рідко ОБОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Слабнути до втрати свідомості під впливом якого-небудь сильного почуття. Словник української мови в 11 томах