1. Словник синонімів української мови

обітниця

ОБІЦЯ́НКА (добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь), СЛО́ВО, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІЩА́ННЯ заст. розм., ПРИРЕ́ЧЕННЯ діал.; ОБІ́Т книжн., ЗАВІ́Т рідше, ОБРІ́К заст. (перев. урочиста, релігійного характеру); ЗАРІ́К (ЗАРО́К) розм. (перев. обіцянка не робити чого-небудь). Людина щира й пряма, Матвеєв ненавидів безпідставні обіцянки й удавані розради (З. Тулуб); — Чи слова свого давнього не забули? — допитуються і Сердюк, і Сердючиха. — Ми не пани, слова свого не ламаємо (М. Стельмах); Обітницями не радуйся (прислів'я); Схвильований і радісний, ..він.. складав урочисто обіщання товариству на вірність (С. Васильченко); Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (І. Франко); (Лесь:) Ми справимо весілля. (Марилька:) Вже пізно, Лесю Юровичу, пізно. Бо я дала монашества обіт (Л. Забашта); — От що, — сказав він мнучись, — не забувай свого завіту: мене не стане — помолитися за мене! (Панас Мирний); — Благословить тебе Господь! — рече тоді чернець. — Якби ти хотів, ти міг би блудувати з більшою свободою, ніж ми і тії, що оброком обреклися (переклад М. Лукаша); Він тепер постився і дав зарік мовчати (М. Коцюбинський). — Пор. прися́га.

ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов'язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Т заст., КЛЯТЬБА заст., ЗАКЛЯ́ТТЯ заст.; БОЖБА заст. (іменем Бога). — Хіба ви не склали там, на кораблі, присяги на рабство? — спитав князь. — Я склав присягу, але то була присяга під канчуком! — скрикнув Олізар (Вал. Шевчук); Не вперше Дмитро висліджує Марічку, але вона.. на всі присягання має тільки одну й ту саму відповідь: "Іди своєю дорогою, а мені дай спокій" (Ірина Вільде); Вічна клятва: в радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (М. Рильський); Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Леся Українка); (Маруся:) Я обіт давала перед Богом, і треба держатись того обіту (Панас Мирний); Він забув на той час і про клятьбу перед недужою матір'ю й перед Петром Могилою, забув, що він став одступником і зрадником України (І. Нечуй-Левицький); Ніякі слова, ніякі докори, ані любовні закляття не були в силі зворушити його так сильно й глибоко, як ці сльози улюбленої жінки (І. Франко). — Пор. обіця́нка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обітниця — обі́тниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обітниця — див. ОБІЦЯНКА. Словник синонімів Караванського
  3. обітниця — І заст. обіт 1. Урочиста обіцянка, зобов'язання зберігати любов, вірність та подружню чесність до смерті, яку взаємно дають заручені під час Вінчання; 2. Священнодія під час обряду вінчання, коли заручені дають цю обіцянку Словник церковно-обрядової термінології
  4. обітниця — див. клятва Словник синонімів Вусика
  5. обітниця — -і, ж. Урочиста обіцянка, зобов'язання, клятва. Обітниця мовчання. Обітниця безшлюбності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обітниця — ОБІ́ТНИЦЯ, і, ж. Обіцянка, зобов'язання, перев. релігійного характеру; обіт. Але ж ви .. дали обітницю в монастирі (І. Нечуй-Левицький); [Долорес:] В монастирі з уставом найсуворішим я буду черницею. Словник української мови у 20 томах
  7. обітниця — Запевнення, обіцянка Словник застарілих та маловживаних слів
  8. обітниця — Обі́тниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. обітниця — ОБІ́ТНИЦЯ, і, ж. Обіцянка, обіт. Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Л. Укр., І, 1951, 187); Ми їхали два тижні, і я дав обітницю не голитися аж поки не приїду (Собко, Запорука.. Словник української мови в 11 томах
  10. обітниця — Обітниця, -ці ж. Обѣщаніе, обѣтъ. К. Бай. 132. Давала вона сама собі обітницю до віку вічнього не розлучатися з чоловіком. Г. Барв. 141. Словник української мови Грінченка