1. Словник української мови у 20 томах

обітниця

ОБІ́ТНИЦЯ, і, ж.

Обіцянка, зобов'язання, перев. релігійного характеру; обіт.

Але ж ви .. дали обітницю в монастирі (І. Нечуй-Левицький);

[Долорес:] В монастирі з уставом найсуворішим я буду черницею. Обітницю мовчання, і посту, й бичування дам я Богу (Леся Українка);

// Узагалі обіцянка, клятва.

Ми їхали два тижні, і я дав обітницю не голитися аж поки не приїду (В. Собко);

Де ті очі, в яких вона неохоче читала обітницю вірності і не дочитувала до кінця... (Л. Первомайський).

△ (1) Ві́чні обі́тниці (обі́ти), церк. – найвищий ступінь чернецтва та обряд прийняття його.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обітниця — обі́тниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обітниця — див. ОБІЦЯНКА. Словник синонімів Караванського
  3. обітниця — І заст. обіт 1. Урочиста обіцянка, зобов'язання зберігати любов, вірність та подружню чесність до смерті, яку взаємно дають заручені під час Вінчання; 2. Священнодія під час обряду вінчання, коли заручені дають цю обіцянку Словник церковно-обрядової термінології
  4. обітниця — див. клятва Словник синонімів Вусика
  5. обітниця — -і, ж. Урочиста обіцянка, зобов'язання, клятва. Обітниця мовчання. Обітниця безшлюбності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. обітниця — Запевнення, обіцянка Словник застарілих та маловживаних слів
  7. обітниця — ОБІЦЯ́НКА (добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь), СЛО́ВО, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІЩА́ННЯ заст. розм., ПРИРЕ́ЧЕННЯ діал.; ОБІ́Т книжн., ЗАВІ́Т рідше, ОБРІ́К заст. (перев. урочиста, релігійного характеру); ЗАРІ́К (ЗАРО́К) розм. (перев. Словник синонімів української мови
  8. обітниця — Обі́тниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. обітниця — ОБІ́ТНИЦЯ, і, ж. Обіцянка, обіт. Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Л. Укр., І, 1951, 187); Ми їхали два тижні, і я дав обітницю не голитися аж поки не приїду (Собко, Запорука.. Словник української мови в 11 томах
  10. обітниця — Обітниця, -ці ж. Обѣщаніе, обѣтъ. К. Бай. 132. Давала вона сама собі обітницю до віку вічнього не розлучатися з чоловіком. Г. Барв. 141. Словник української мови Грінченка