опалубка

ПОКРИТТЯ́ (те, чим покривають якусь поверхню з метою її захисту, прикраси тощо); ОББИТТЯ́, ОББИ́ВКА, ВЕРХ (тканина, шкіра); ОБОЛО́НКА, СОРО́ЧКА спец. (захисне); ОБШИ́ВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ, ОПАЛУБКА (споруд, засобів транспорту тощо); ШАРУВА́ННЯ розм. (ущільнене, утворене неодноразовим обмазуванням, побілкою тощо). Посеред вулиці ремонтували асфальтове покриття (Л. Дмитерко); Жовта шкура оббиття дає прегарні фіолетові тони при електричнім світлі (М. Коцюбинський); Так, це був такий же стіл, як у Парижі на вулиці Фортюне. Така ж картина Гольбейна в простінку між присадкуватими вікнами, таке ж скромне крісло з сап'яновою оббивкою (Н. Рибак); Стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі футро справити, — ще й не справити, а верх набрати (А. Свидницький); — Подвійна сталева оболонка, як ви здогадуєтесь, посилить дію толу до бажаних масштабів... (Ю. Яновський); Із металу шиє (дівчина) кораблю обшиву (Л. Забашта); З шматка обшивки розбитого літака пілот спорудив деяку подобу великого листа квадратної форми (з журналу); Лагідно плещуть хвилі об залізну обшивку пароплава (М. Олійник); Задрижали стіни в хатах, посипалось з дзвяком скло й шарування на землю, застогнали, заревли ядра гарматні (М. Старицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опалубка — опа́лубка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. опалубка — -и, ж., буд. 1》 Дія за знач. опалубити 1). 2》 Дерев'яна або металева форма для виготовлення бетонних і залізобетонних конструкцій, яку тимчасово встановлюють на місці зведення споруд. 3》 Обшивка, обкладка зовнішніх частин якої-небудь споруди, обладнання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опалубка — Поміст, ріштовання, рішта Словник чужослів Павло Штепа
  4. опалубка — ОПА́ЛУБКА, и, ж., буд. 1. Дія за знач. опа́лубити 1. 2. Дерев'яна або металева форма для виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій, яку тимчасово встановлюють на місці зведення споруд. Словник української мови у 20 томах
  5. опалубка — ОПА́ЛУБКА, и, ж., буд. 1. Дія за знач. опа́лубити 1. 2. Дерев’яна або металева форма для виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій, яку тимчасово встановлюють на місці зведення споруд. Словник української мови в 11 томах
  6. опалубка — Дерев'яна знімна форма для кам'яних і бетонних робіт. Архітектура і монументальне мистецтво