опалювати
ОБПАЛИ́ТИ (ОПАЛИ́ТИ) (про вогонь — пошкодити поверхню або краї чого-небудь), ОБСМАЛИ́ТИ (ОСМАЛИ́ТИ), ПРИПАЛИ́ТИ, ОБВУ́ГЛИТИ підсил. — Недок.: обпа́лювати (опа́лювати), обсма́лювати (осма́лювати), припа́лювати, обву́глювати. Тоді вже всюди став (Вогонь) палати і братика не пожалів: І обпалив його (Гайок), і обсмалив (Л. Глібов); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи крильця (П. Кочура); Вогонь Проїв йому (бійцю) обличчя, груди, очі, Обвуглив тіло (Л. Первомайський).
ОБПА́ЛЮВАТИ (ОПА́ЛЮВАТИ) (робити засмаглим, шорстким шкіру обличчя, рук і т. ін. — про дію сонця, вітру), ПРИПА́ЛЮВАТИ, ОБСМА́ЛЮВАТИ (ОСМА́ЛЮВАТИ), ПРИСМА́ЖУВАТИ рідше. — Док.: обпали́ти (опали́ти), припали́ти, обсмали́ти (осмали́ти), присма́жити. Хай спека обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... Я — жниця довічна. Працюю терпляче (Л. Костенко); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко); За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Д. Бедзик).
ОБПІКА́ТИ (ОПІКАТИ) (пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив, слизову оболонку, завдавати опіків), ОБПА́ЛЮВАТИ (ОПА́ЛЮВАТИ), ЖИ́ГАТИ розм. — Док.: обпекти́ (опекти́), обпали́ти (опали́ти). Він стріляв. Піт заливав йому очі, залізо обпікало руки (В. Кучер); Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник); Куля.. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький); Випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу (С. Васильченко). — Пор. обвари́ти.
ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ) (викликати відчуття, подібні до опіку — про мороз, вітер, сонце і т. ін.), ОБПА́ЛЮВАТИ (ОПА́ЛЮВАТИ). — Док.: обпекти́ (опекти́), обпали́ти (опали́ти). Мороз посилював, ще й східний вітер, який обпікав шкіру на лиці, забивав дух (П. Панч); Мороз обпалював обличчя (І. Багмут); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко).
ОПА́ЛЮВАТИ (робити теплим приміщення печами або спеціальними нагрівальними пристроями), ОБІГРІВА́ТИ, ОГРІВА́ТИ, ОТО́ПЛЮВАТИ рідко. — Док.: опали́ти, обігрі́ти, огрі́ти, отопи́ти. Надворі травень, але оранжерею ще опалюють (О. Донченко); До грубки, яка обігрівала все приміщення станції, тулилося кілька маленьких істот (М. Чабанівський); Пічка огрівала й другу класну кімнату (О. Копиленко); Ніхто цього приміщення ніколи не отоплював (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- опалювати — (пошкоджувати поверхню вогнем) обпалювати, осмалювати, (сильно) обвуглювати, (дією сонця) обсмалювати. Словник синонімів Полюги
- опалювати — опа́лювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- опалювати — Юю, -юєш. Обігрівати приміщення печами або іншими пристроями. В інших значеннях опалювати вживається паралельно з обпалювати. Літературне слововживання
- опалювати — (огнем) обсмалювати, (жаром) обдавати, обмахувати, обпікати; (вітром) обвітрювати, (сонцем) осмалювати, (словом) приголомшувати; тлк. ОПАЛЮВАТИ, огрівати. Словник синонімів Караванського
- опалювати — -юю, -юєш і рідко опаляти, -яю, -яєш, недок., опалити, опалю, опалиш, док., перех. 1》 тільки опалювати. Обігрівати приміщення печами або системою яких-небудь спеціальних пристроїв. 2》 Те саме, що обпалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опалювати — ОПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОПАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПАЛИ́ТИ, опалю́, опа́лиш, док. 1. тільки опа́лювати, що. Обігрівати приміщення печами або системою яких-небудь спеціальних пристроїв. Словник української мови у 20 томах
- опалювати — Опа́лювати, -люю, -люєш; опали́ти, -лю́, -лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- опалювати — ОПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОПАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОПАЛИ́ТИ, опалю́, опа́лиш, док., перех. 1. тільки опа́лювати. Обігрівати приміщення печами або системою яких-небудь спеціальних пристроїв. Словник української мови в 11 томах