описка

ПО́МИ́ЛКА (неправильність у діях, вчинках і т. ін.), ХИ́БА, ПОГРІ́ШНІСТЬ, ПО́ХИБКА розм., ПРОВИ́НА розм., ЛЯ́ПСУС книжн. розм., АБЕРА́ЦІЯ книжн., БЛУД діал.; НЕТО́ЧНІСТЬ, УПУЩЕННЯ, ЗА́БЛУД (ЗАБЛУ́ДА) розм. (неправильна думка, відхилення від істини, норми); ОПИ́СКА, О́ГРІ́Х (у тексті). Я ще не знав правил і тому, як мені здавалось, не робив помилок (О. Довженко); Багато хиб, доробку надто мало Я залишаю по своїм житті, І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (М. Рильський); Очі його світилися тихою радістю, коли говорив: "Здається, в сьогоднішньому номері — жодної похибки" (С. Журахович); — Шкода, що раніше не поставили твій звіт. Наша провина! (О. Донченко); Він почував, що справді зробив ляпсус, не подумавши про присутність управителя (І. Кулик); Через своєрідну аберацію внутрішнього зору лікпомові уявлялось, що він чимраз вище підноситься над людьми (В. Підмогильний); І кождий блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято (І. Франко); — Коли є в моїх словах неточність яка, поправте (А. Головко); Цей храм, цей свідок заблуду людського, Бездушная будова, що звели Такі ж, як я, створіння ефемерні, І той переживе віків багато (В. Самійленко); Кожна описка Толстого — це вже деталь творчого життя одного з російських геніїв (О. Кундзич); Свої рідкі огріхи мовні Мирослава намагалася виправляти сама (І. Волошин). — Пор. 1. недо́гляд.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. описка — о́писка іменник жіночого роду бура опи́ска іменник жіночого роду помилка Орфографічний словник української мови
  2. описка — I оп`иска-и, ж. Помилка в написаному тексті (перев. через неуважність). II `описка-и, ж., спец. Бура від оксиду феруму глина, яку ремісники-гончарі використовували як фарбу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. описка — ОПИ́СКА, и, ж. Помилка в написаному тексті (перев. через неуважність). Кожна описка Толстого – це вже деталь творчого життя одного з російських геніїв (О. Кундзич). О́ПИСКА, и... Словник української мови у 20 томах
  4. описка — О́ПИСКА, и, ж., спец. Бура від окисів заліза глина, яку ремісники-гончарі використовували як фарбу. Місцеві майстри користувалися невеликим числом фарб: білою (побілка), жовтою (вохра), цеглястою (червінь) та коричневою (описка) (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах
  5. описка — Описка, -ки ж. У горшечниковь: красильное вещество — болотная бобовая желѣзная руда. Вас. 182. Словник української мови Грінченка