оповзень

ЗСУВ (сповзання верхнього шару землі вниз), О́ПОВЗ розм., О́ПОВЗЕНЬ розм. Високими, широкими скиртами лежить вербове фашиння, пов'язане в снопи. Ним теж мають укріпити береги від зсувів (І. Чендей); Над автострадою нависали ліси. Спускаючись з далеких гір синіми оповзами та — ближче — крутими зеленими обвалами, вони згуртовано зупинялись край шляху (О. Гончар); Нема ні стежки, ні стежинки — Каміння, оповзні, пісок (П. Дорошко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповзень — о́повзень іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оповзень — [опоўзеин'] -з(‘)н'а, ор. -знеим, м. (на) -з(‘)н'і, р. мн. -з(‘)н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. оповзень — Зісув, осув Словник чужослів Павло Штепа
  4. оповзень — -зня, ч., розм. Те саме, що зсув 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оповзень — О́ПОВЗЕНЬ, зня, ч., розм. Те саме, що зсув 3. Нема ні стежки, ні стежинки – Каміння, оповзні, пісок (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах
  6. оповзень — О́ПОВЗЕНЬ, зня, ч., розм. Те саме, що зсув 3. Нема ні стежки, ні стежинки — Каміння, оповзні, пісок (Дор., Єдність, 1950, 68). Словник української мови в 11 томах