оповідання

ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем). Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання "Для загального добра" (Панас Мирний); Батьківщина зазнала великих мук: чи можна ж убгати їх в одну новелу, сонет, в мініатюру? (П. Тичина); Першу смішненьку оповідку ("Урок") я написав улітку 1917 року в місті Полтаві (О. Ковінька); В Коломні друкується збірка моїх повісток (А. Кримський); У мене є невеличка, давно вже написана, приповістка "День у дорозі" (Панас Мирний); Великого значення.. письменник (І. Франко) надавав жанрові оповідання, новели (з наукової літератури).

РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідання — (з невеликим змістом) розповідь, (літературний твір) новела. Словник синонімів Полюги
  2. оповідання — оповіда́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. оповідання — ОПОВІДАННЯ – РОЗПОВІДЬ, ОПОВІДЬ Збігаються у значенні "словесне повідомлення про когось, щось", але оповідання також "невеликий за обсягом прозовий художній твір": збірка оповідань. Літературне слововживання
  4. оповідання — (усне) розповідь, історія, оповідь, оповість, опис, (почутого) переказ; (писане) новела <-еля>, б. з. повістка; (невеличке) образок, шкіц, етюд, новелетка, г. сильветка; оповіданнячко. Словник синонімів Караванського
  5. оповідання — [опов'ідан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  6. оповідання — -я, с. 1》 Дія за знач. оповідати. 2》 Словесне повідомлення про кого-, що-небудь; розповідь. 3》 літ. Невеликий за обсягом прозовий художній твір; новела. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. оповідання — 1. оповідь, оповідка, повідь, повість, див. розказ, легенда, сага 2. це дія Словник чужослів Павло Штепа
  8. оповідання — ОПОВІДА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оповіда́ти. А Денис усе оповідав, .. розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Б. Грінченко); Майстерно передає Гребінка природну розповідь. Словник української мови у 20 томах
  9. оповідання — опові́дання оповідання, розповідь ◊ не до опові́дання не можна передати словами (ср, ст): У хаті такий байзель... не до оповідання (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. оповідання — Невеликий прозовий твір з одноплановим сюжетом та вільною композицією. Універсальний словник-енциклопедія
  11. оповідання — Опові́да́ння, -ння, в -нні; -да́ння, -да́ннів і -да́нь, -да́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. оповідання — ОПОВІДА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оповіда́ти. А Денис усе оповідав, .. розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Гр., II, 1963, 256); Майстерно передає Гребінка природну розповідь. Словник української мови в 11 томах
  13. оповідання — Оповіда́ння, -ня с. Разсказъ, повѣствованіе. Левиц. І. 213. З твого серця вийшли ті оповідання. К. Досв. 53. Словник української мови Грінченка