1. Словник української мови в 11 томах

оповідання

ОПОВІДА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. оповіда́ти.

А Денис усе оповідав, .. розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Гр., II, 1963, 256);

Майстерно передає Гребінка природну розповідь. Його байка — це дотепне живе оповідання, невимушена розмова (Рад. літ-во, 1, 1962, 59).

2. Словесне повідомлення про кого-, що-небудь; розповідь.

Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево (Коцюб., II, 1955, 39);

Сергій теж мовчав, хоч його жерла нетерплячка послухати оповідання із життя Дороша (Тют., Вир, 1964, 166).

3. літ. Невеликий за обсягом прозовий художній твір; новела.

По вечері він [І. Франко].. робив коректу своєї збірки оповідань (Стеф., II, 1953, 17);

Новела, або оповідання, — розповсюджений вид розповідної, епічної літератури. В реалістичній літературі це невеликий художній твір, в якому зображена якась подія, що відбулася в житті людини, без детального опису того, що було до і після цієї події (Укр. літ., 9, 1957, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповідання — (з невеликим змістом) розповідь, (літературний твір) новела. Словник синонімів Полюги
  2. оповідання — оповіда́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. оповідання — ОПОВІДАННЯ – РОЗПОВІДЬ, ОПОВІДЬ Збігаються у значенні "словесне повідомлення про когось, щось", але оповідання також "невеликий за обсягом прозовий художній твір": збірка оповідань. Літературне слововживання
  4. оповідання — (усне) розповідь, історія, оповідь, оповість, опис, (почутого) переказ; (писане) новела <-еля>, б. з. повістка; (невеличке) образок, шкіц, етюд, новелетка, г. сильветка; оповіданнячко. Словник синонімів Караванського
  5. оповідання — [опов'ідан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  6. оповідання — -я, с. 1》 Дія за знач. оповідати. 2》 Словесне повідомлення про кого-, що-небудь; розповідь. 3》 літ. Невеликий за обсягом прозовий художній твір; новела. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. оповідання — 1. оповідь, оповідка, повідь, повість, див. розказ, легенда, сага 2. це дія Словник чужослів Павло Штепа
  8. оповідання — ОПОВІДА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. оповіда́ти. А Денис усе оповідав, .. розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Б. Грінченко); Майстерно передає Гребінка природну розповідь. Словник української мови у 20 томах
  9. оповідання — опові́дання оповідання, розповідь ◊ не до опові́дання не можна передати словами (ср, ст): У хаті такий байзель... не до оповідання (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. оповідання — Невеликий прозовий твір з одноплановим сюжетом та вільною композицією. Універсальний словник-енциклопедія
  11. оповідання — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем). Словник синонімів української мови
  12. оповідання — Опові́да́ння, -ння, в -нні; -да́ння, -да́ннів і -да́нь, -да́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. оповідання — Оповіда́ння, -ня с. Разсказъ, повѣствованіе. Левиц. І. 213. З твого серця вийшли ті оповідання. К. Досв. 53. Словник української мови Грінченка