1. Словник синонімів української мови

орати

БОРОЗНИ́ТИ (залишати на чому-небудь сліди у вигляді довгих заглибин), ОРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм. Вона дивилась на Дробота глибокими очима, печальна зморшка борознила широке чоло (С. Журахович); Не відходячи один від одного, вони довго петляли в сліпому коловороті завії, падали, по пояс провалювались у замети і підводились, орючи сніги (М. Стельмах); Свист куль в польоті і сичання мін, Чавун скородив береги і воду. Дніпро скипав уже, як у негоду (Л. Первомайський).

ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.: ви́орати, поора́ти, зора́ти, розора́ти, подря́пати, підня́ти (підійняти). Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (пісня); На згарищах садить (Україна) веселі сади, радісний плуг зорює засмічені й витоптані хижаками ниви (М. Рильський); Цими рисаками дід Євмен першим і заорював поле (М. Стельмах); Сень на совість розорював трактором поле (К. Гордієнко); І ще прийшли двоє хлопців: Гараськів і Трохимів — теж з батогом один, а той — плужити (А. Головко); У міському музеї можна побачити давнє дерев'яне рало, сухе, потріскане, яким колись лубенці дряпали, пушили землю (В. Дарда); Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний); Я теж цілину піднімаю у полі (М. Нагнибіда).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орати — ора́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. орати — (землю) виорювати, обробляти, (ралом) ралити, виралювати, (чим іншим) розпушувати, рити, переривати; (пар) с.г. підіймати, (стерню) с. г. лущити. Словник синонімів Караванського
  3. орати — орю, ореш, недок., перех. і неперех. Обробляти землю плугом, сохою. || перен., розм. Розпушувати, зривати поверхню чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. орати — ОРА́ТИ, орю́, оре́ш, недок., що і без прям. дод. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (М. Коцюбинський); Яким Мачук орав у полі на ярину (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. орати — ора́ти: ◊ ора́ти як ди́кий о́се́л важко працювати (ст)|| = гарувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. орати — Глибше орати — більше хліба жувати. Глибше орати — більше хліба мати. Будеш ліпше працювати, то буде більший достаток. Дожились до того, що хоч серед хати орати. Дуже збідніли, не мають землі. Коли зореш мілко, посієш рідко, то вродить дідько. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. орати — мі́лко ора́ти, зневажл. Поверхово виконувати, розуміти і т. ін. що-небудь. Тому горе, хто мілко оре (Укр.. присл..); Серед них (книжок) немало таких, що їх до друку не варто було рекомендувати... Фразеологічний словник української мови
  8. орати — Ора́ти, орю́, о́ре́ш, о́рю́ть, о́рючи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. орати — ОРА́ТИ, орю́, оре́ш, недок., перех. і неперех. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб., І, 1955, 106); Яким Мачук орав у полі на ярину (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. орати — Орати, -рю́, -реш гл. Пахать. Чи не оре милий плугом? Чуб. V. 1. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. Ном. Не сіявши, не оравши, не буде жито родити. Мет. 86. Словник української мови Грінченка